Лемберг. Небо над Віднем

– Йди до своiх курвiв! – несподiвано крикнула панi Танатович.

Цього разу вона привернула загальну увагу, i в якусь мить Шойман зловив на собi зо два десятка зацiкавлених поглядiв.

– Стара порхавка, – тихо промовив вiн i, не дочекавшись випивки, рушив до свого купе.

За двi години оголосили, що потяг прибув до Станiслава. Пасажири зiйшли на вiддалений перон, поруч з яким в темрявi на них чекало декiлька автомобiлiв. Невдовзi вони рушили нiчним мiстом i зупинилися бiля входу до готелю «Брiстоль». Прибулих радiсно привiтав консьерж i, не гаючи анi хвилини, вручив кожному гостю ключ вiд його апартаментiв.

Таким чином, вже за декiлька хвилин доктор Шойман простягся на зручному лiжку чималого «напiвлюкса». Його потурбував тiльки портье, що принiс багаж. Лiкар неохоче поплентався до дверей i, тицьнувши тому чайовi, повернувся назад. Не роздягаючись, пасажир таемного потягу з насолодою дав хропака.

Вранцi доктор Шойман прокинувся у доброму гуморi. Вiдчинивши вiкно, вiн побачив, що на вулицi починався дощ.

Пiсля декiлькох днiв пекельноi львiвськоi спеки йому хотiлося стрибати вiд радощiв.

Швидко одягнувшись, вiн спустився вниз на снiданок, а тодi попросив у консьержа парасолю i подався гуляти мiстом. Дощовий Станiслав нагадав доктору дощовий Вiдень, i якоiсь митi Шойман заплющив очi, уявивши, що насправдi вiн десь на Рiнгштрассе. Втiм, коли й розплющив, то анiтрохи не засмутився, бо в цьому мiстi йому також виявилось добре. Хiба що евреiв-торговцiв на центральнiй площi Станiслава було бiльше.

Проте менше, нiж у Львовi. І, як здалося Шойману, цiни тутешнi гендлярi не завищували, лякаючи дикими москалями, що наближались зi сходу.

Торговцiв у всiх галiцiйських мiстах полiцiя зазвичай проганяла з центральних площ i вулиць, але тепер, коли iмперiя почала вiйну, полiцiянтам було не до них. Мiщани скуповували все, що могли, а полiцiя та жандарми займалися, здебiльшого, мобiлiзацiею населення.

Доктор Шойман з приемнiстю розумiв, що йому байдуже, скiльки коштують сiль та борошно, адже завтра вiн буде у Вiднi, а там i поготiв можна не перейматися такими дурницями.

В своему будинку на Картнерштрассе, подалi вiд цього провiнцiйного божевiлля, найперше, вiн доручить служницi приготувати для нього ароматичну ванну, а потiм подати до кабiнету справжнiй вiденський снiданок. Вдень вiн провiдае друзiв i розповiсть iм за чаркою шнабсу про своi пригоди, а ввечерi подасться в оперу.

Такi думки примушували його посмiхатись.