Геніальне кохання

 – Припильнуйте моi речi, будь ласка!

– Гаразд! Тiльки не барiться, бо вже починають! – Шепнув вiн iй на вушко, хоча в цьому не було потреби. Але й вiд цього по Янi пробiг заряд електричного струму.

Вона хутко пiдвелася i шмигнула у дверi. «Нiчого собi!» – мiркувала музейниця, швидко дрiботячи округлим коридором, який наче охоплював залу пiвколом. – Я скоро буду кидатися на будь-яку iстоту чоловiчого роду. Явний передоз гормонiв! Із цим треба щось робити!»

Вона завернула за вигнутий поворот й одразу наткнулася на крiсло-гойдалку, яке стояло за червоною стрiчкою перед стендом Миколи Хвильового.

Яна хапливо озирнулася довкола. Стiлець наглядачки, яка мала сидiти бiля високих бiлих дверей, стояв порожнiм. Мабуть, вона зазирнула в зал презентацiй або вийшла до вбиральнi.

«Треба перевiрити крiсло! – блискавкою майнула думка в Яни. Хвалена жiноча цiкавiсть одразу заглушила всi iншi бажання. – Ромашка мене тiльки похвалить. Іншого шансу сьогоднi не випаде».

Вона ще раз озирнулася, почувши плескiт у залi.

Видно, творчий вечiр дитячого вiршара розпочався. Наглядачка могла з’явитися будь-якоi митi.

Дiвчина мигцем проскочила пiд стрiчкою, сiла у крiсло-гойдалку, вiдштовхнулась вiд паркету i, мов молитву, прошепотiла слова: «Свято наближаеться!»

Перед очима замиготiли дрiбнi кольоровi цяточки, а в грудях сперло подих. «Я тiльки туди й назад, – пульсувала думка у скронях. – Хоча й маю пiвтори години до завершення презентацii. Бо ж куди менi квапитися? Вдома Юля буде бурчати, що заважаю iй докiнчувати дипломну.

За те, що Ігор повартуе моi речi, пiдемо з ним на каву. Хай порадiе! Зроблю для нього приемнiсть, вiн, здаеться, хлопчина тямущий. Амiнь!»

Роздiл 5

Колегiя Павла Галагана була приватним навчальним закладом, який утримував своiм коштом вiдомий меценат Григорiй Галаган. Це був багатий землевласник, який походив з давнього козацького роду, а тому мав певнi сентименти до украiнства. Його единий син Павло помер пiдлiтком. На честь нього згорьований батько i заснував чоловiчу гiмназiю (старшi класи), в якiй могли вчитися i проживати близько сiмдесяти учнiв.

Колегiею також опiкувався i Киiвський унiверситет, а що Григорiй Галаган не скупився, то тут працювали кращi киiвськi викладачi. Назвали навчальний заклад давнiм словом «колегiя», аби пiдкреслити украiнськi освiтнi традицii.

Оскiльки Галаган тяжiв до украiнофiльства, то й колегiя вирiзнялася украiнським духом, бо керiвництво пiдбирало кадри за своею подобою.