Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Цих людей еднав «голий iнтерес», нажива. Вiдсутнiсть етнiчноi едностi, а, вiдповiдно, й спiльних свiтоглядних, передусiм релiгiйних, уявлень робило таку державу нестiйкою.

Пiд 6387-м роком (879 р. вiд Рiздва Христового) в «Повiстi минулих лiт» е такий запис: «Помер Рюрик. Княжiння свое вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий»[106 - Лiтопис руський. С. 13.]. Запис цей викликае чимало запитань. Ким, наприклад, доводився Олег Рюриковi, що той довiрив йому свого сина? Невже в Рюрика був лише один нащадок, до того ж малолiтнiй? Адже вiн, згiдно з лiтописним свiдченням, княжив у Старiй Ладозi й Новгородi близько 17 рокiв.

Тобто, здавалося, у нього було чимало часу, щоб одружитися й народити дiтей. Щоправда, про сiм’ю Рюрика лiтопис мовчить.

Та, певно, немае сенсу шукати вiдповiдей на цi запитання. Лiтописний текст нам нiчого не скаже. Мовчать також iншi джерела. Звернемося краще до подальшоi лiтописноi розповiдi, яка становить чималий iнтерес.

Отже, там читаемо:

Рюрик, малолiтнiй Ігор й Олег. Мiнiатюра з Радзивiллiвського лiтопису

«Вирушив Олег [у похiд], узявши багато своiх воiв – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдси рушив униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.

І прибули [Олег та Ігор] до гiр киiвських, i довiдався Олег, що [тут] удвох Аскольд i Дiр княжать.

І сховав вiн воiв у човнах, а iнших позаду зоставив, i сам прийшов [на берег Днiпра], несучи Ігоря малого. А пiдступивши пiд Угорське [i], сховавши воiв своiх, вiн послав [посла] до Аскольда й Дiра сказати, що: «Ми – купцi есмо, iдемо в Греки од Олега i вiд Ігоря-княжича. Прийдiть до рiднi своеi, до нас».

Аскольд же й Дiр прийшли. І вискочили всi iншi [воi] з човнiв, i мовив Олег Аскольдовi й Дiровi: «Ви оба е нi князi, нi роду княжого. А я есмь роду княжого. – І [тут] винесли Ігоря.

 – А се син Рюрикiв».

І вбили вони Аскольда й Дiра, i вiднесли на гору, i погребли [Аскольда] на горi, яка нинi зветься Угорське i де ото нинi Ольмин двiр. А на тiй могилi поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлiкiйського]. А Дiрова могила – за святою Ориною.

І сiв Олег, князюючи, в Киевi, i мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього словени, i варяги, й iншi, що прозвалися руссю»[107 - Лiтопис руський. С. 13.].