Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

І в нього не було жодного бажання говорити про язичницьку дiяльнiсть князя.

Чи можна вести мову про iснування держави Рюрика в Пiвнiчнiй Русi в ІХ ст.? Принаймнi «Повiсть минулих лiт» на це не вказуе. Про дiяння Рюрика нiчого не розповiдаеться, окрiм того, що вiн осiв у Старiй Ладозi, а його брати в iнших факторiях, Бiлому озерi та Ізборську. Напевно, Рюрик стояв на чолi вiйськово-торговоi корпорацii, яка, з одного боку, займалася торгiвлею мiж краiнами Сходу й Балтикою, а, з iншого боку, користаючись вiйськовою силою, визискувала мiсцеве населення, вимагаючи вiд нього данину, частина якоi йшла на власнi потреби варяг, а частина пускалася в торговий оборот.

Ведення торгiвлi вимагало письмовоi фiксацii даних. Тому у варягiв Рюрика мала б iснувати писемнiсть, хай навiть примiтивна. Певно, завдяки цiй писемностi й зберiглася пам’ять про цього варязького князя.

У корпорацii, на чолi якоi стояв Рюрик та його родичi, можна побачити початки державностi. Однак ця держава, здiйснюючи управлiння певною масою людей, мала на собi помiтну печать тимчасовостi.

По-перше, вона зберiгалася до того часу, поки iснував торговий iнтерес. Його зникнення вело до деградацii цього державного органiзму.

По-друге, ця держава «не мала територii». Тобто, звичайно, певна територiя, яку контролював Рюрик та його брати, була. Проте для них вона не мала великого значення. Для Рюрика i його клану важливим був торговий шлях, на якому вони мали своi факторii. Землi, якi були навколо цих факторiй i з яких збиралася данина, мали радше другорядне значення.

Великих доходiв вони не давали. На них панувало натуральне господарство, тодi як у факторiях бачимо вiдносно iнтенсивнi товарно-грошовi вiдносини.

З навколишнiх земель варягами бралася хiба що певна продукцiя, яка користувалася попитом на ринку. Зазвичай нею був мед, вiск, хутро, а також раби. Работоргiвля тодi давала значнi прибутки. Власне, Русь стала постачальником рабiв на ринки тогочасноi Європи й Сходу. Проте, щоб взяти мед, вiск, хутро й рабiв, треба було застосувати вiйськову силу.

Це не завжди давало належну вiддачу, особливо, якщо доводилося здiйснювати походи на значнi вiдстанi. До того ж мiсцеве населення нерiдко чинило опiр варягам, якi збирали данину.

По-трете, така держава мала «розмите етнiчне обличчя». У факторiях жили представники рiзних племен-етносiв. Часто це були активнi елементи, якi вiдривалися вiд свого етнiчного корiння, такi собi космополiти епохи Середньовiччя.