Деміан. Кнульп

Коли вiн пiшов, я похолов: менi раптом став зрозумiлим сенс його домагань. Я був iще зовсiм зеленцем, але з чуток знав, що коли хлопчаки й дiвчатка стають старшими, вони iнодi проробляють одне з одним щось таке таемниче, якiсь негiднi i забороненi речi. І ось я, виходить, повинен… Мене раптом пройняло: але це жахливо! Я вiдразу вирiшив: не робитиму цього нiзащо.

Що тодi буде i як помститься менi Кромер – про це я навiть i думати не наважувався. Починалися новi моi тортури, попереднiх, виявляеться, було недостатньо…

Невтiшно брiв я через порожню площу, засунувши руки в кишенi.

Новi муки, нове рабство…

Тут мене гукнув чийсь бадьорий низький голос. Я злякався i хотiв дременути. Але чиясь рука м’яко лягла менi на плече. Виявилося, це був Макс Демiан.

Я не став опиратися.

– Це ти? – промовив я розгублено. – Ти мене налякав…

Вiн подивився на мене, i його погляд був поглядом цiлком дорослоi, проникливоi людини, яка усвiдомлюе свою перевагу. Ми вже давно не спiлкувалися.

– Менi шкода, – промовив вiн ввiчливо i водночас рiшуче.

 – Але послухай: не треба так сахатися.

– Ну, з ким не бувае…

– Воно-то так. Але коли ти тремтиш перед кимось, хто тобi не заподiяв нiчого поганого, вiн замислиться про це, його це здивуе i збудить цiкавiсть. Вiн так помiркуе: надто вже хлопець полохливий. Так бувае тiльки тодi, коли хтось чогось дуже боiться. Боягузи завжди полохливi; але боягузом тебе начебто не назвеш, правда? Хоча героем тебе теж не назвеш. Очевидно, е речi, яких ти боiшся.

А боятися не потрiбно, нiкого не потрiбно боятися. Адже мене ти не боiшся?

– О нi, анiтрохи.

– Ось бачиш. Але е люди, яких ти боiшся?

– Не знаю… Облиш про це, чого ти мене розпитуеш?

Вiн продовжував iти поруч, i я вiдчував збоку його пильний погляд. Я пришвидшив ходу, збираючись чкурнути.

– Припустiмо, – почав вiн, – що я хочу тобi добра. У будь-якому разi боятися мене тобi не варто. Я хочу провести з тобою один дослiд, це весело i, можливо, навчить тебе дечого дуже корисного.

Так от, слухай. Я практикую iнодi вправи, якi називаються читанням думок. У цьому немае нiякого чаклунства, але якщо не знати, як це здiйснити, то воно виглядае дуже незвично. Людей цим можна неабияк здивувати… Ми якось спробуемо це проробити. Так от, я прихильно ставлюся до тебе i хочу довiдатися, що в тебе на душi. Перший крок щодо цього я вже зробив. Я мимохiдь налякав тебе – отже, ти полохливий. Виходить, що е такi речi або люди, яких ти боiшся.