Каїн і Авель

Вiльям спостерiгав за цiею маною упродовж кiлькох днiв, але не приеднувався до неi. За два тижнi етикетки мiняли господарiв за кiлька центiв, хоча цiна рiдкiсних екземплярiв сягала й п’ятдесяти. Іще тиждень Вiльям вичав ситуацiю, i хоча вiн не надто прагнув стати колекцiонером, усе ж вирiшив, що настав слушний момент стати дилером.

Наступноi суботи вiн навiдався до компанii «Левiтт i Пiрс», одного з найбiльших постачальникiв тютюнових виробiв у Бостонi, а по обiдi з’ясував iмена й адреси всiх основних виробникiв сiрникiв в усьому свiтi, звертаючи особливу увагу на тi краiни, якi не воювали.

Вiн уклав п’ять доларiв у поштовий папiр, конверти й марки i написав листа головi чи президенту кожноi компанii зi свого списку. Його послання було простим i лаконiчним, незважаючи на те, що довелося по кiлька разiв переписувати текст:

«Пане голово!

Я – пристрасний колекцiонер сiрникових етикеток, але не можу дозволити собi купити iх усi. Моi кишеньковi грошi складають лише один долар на тиждень, але я додаю марку та три центи, щоб довести, що серйозно ставлюся до свого хобi.

Менi незручно турбувати вас особисто, але назва вашого пiдприемства була единою, яку я мiг знайти, щоб звернутися з таким проханням.

З повагою, Вiльям Каiн (9 рокiв)

P. S. Вашi етикетки – моi улюбленi».

Упродовж двох тижнiв Вiльям отримав вiдповiдi на п’ятдесят п’ять вiдсоткiв своiх листiв, в яких мiстилися сiмдесят вiсiм рiзних етикеток. Майже всi його кореспонденти також повернули трицентовi марки, як вiн i передбачав.

Вiльям одразу ж органiзував у школi ринок етикеток, завжди перевiряючи цiну, за яку мiг продати свiй крам iще до того, як сам його придбав. Вiн зауважив, що деяким хлопцям байдужа рiдкiснiсть етикетки для сiрниковоi коробки, вони звертають увагу лише на зовнiшнiй вигляд, тому запропонував iм кiлька екземплярiв на обмiн задля отримання рiдкiсних трофеiв для бiльш вимогливих колекцiонерiв. Пiсля двох тижнiв торгiвлi вiн вiдчув, що ринок досяг свого пiку, i коли не бути обачливим, то з наближенням рiздвяних свят можна отримати надлишок товару.

Створивши потужну рекламну кампанiю у виглядi друкованоi листiвки, яка коштувала йому пiвцента за аркуш i потрапила на стiл кожного колекцiонера, де Вiльям оголошував, що плануе провести аукцiон для своiх сiрникових етикеток для реалiзацii усiх двохсот одинадцяти. Аукцiон провели у шкiльнiй вбиральнi пiд час обiдньоi перерви, вiн мав набагато кращу вiдвiдуванiсть, нiж бiльшiсть заходiв у школi.