Каїн і Авель

Ти ж знаеш умови заповiту Рiчарда. Мою грошову допомогу припинили в день, коли ми побралися, у мене залишилися тiльки моi власнi кошти.

– Дещицi з них було б достатньо. І не забувай, що твiй улюблений хлопчик мае бiльше двадцяти мiльйонiв у родинному фондi.

– Ти, здаеться, забагато знаеш про довiрчi кошти Вiльяма, – зауважила Анна.

– Прошу, Анно, дай менi шанс стати твоiм чоловiком. Не змушуй мене почуватися гостем у своему власному домi.

– А що сталося з твоiми грiшми, Генрi? Ти завжди мене переконував, що маеш iх достатньо, щоб розпочати власну справу.

– Ти завжди знала, що я не працював у фiнансовiй лiзi Рiчарда, i був час, Анно, коли ти казала, що це не мае значення: «Я вийду за тебе замiж, Генрi, навiть якщо ти опинишся без жодних засобiв до iснування», – знущався вiн.

Анна розплакалася, i Генрi спробував ii заспокоiти. Вона провела решту вечора в його обiймах, i бiльше нiхто з них не повертався до цiеi теми знову. Жiнцi вдалося себе переконати, що вона несправедлива до свого чоловiка i не розумiе його.

Та й Анна мала бiльше грошей, нiж вона могла б коли-небудь витратити. Чи не повинна вона хоч трохи довiряти людинi, якiй наважилася довiрити все свое життя?

Наступного ранку вона погодилася видати Генрi сто тисяч доларiв на створення власного бiзнесу в Бостонi. Упродовж мiсяця той орендував новий офiс у фешенебельнiй дiльницi мiста, набрав штат iз шести осiб i взявся до роботи. Незабаром вiн перезнайомився з усiма впливовими полiтиками в мiстi й агентами з нерухомостi Бостона.

Вони пиячили з ним у своiх клубах i теревенили про бум на ринку сiльськогосподарських угiдь. Новi друзi розповiли йому про iнвестицii, якi неможливо втратити, i хвалили чоловiка. Вони привчили його до дорогих клубiв, у яких вiн зустрiчався зi своiми майбутнiми клiентами. Це вiдбувалося усi днi поспiль, аж поки не були витраченi всi сто тисяч доларiв.

* * *

Коли Вiльям вiдсвяткував свiй п’ятнадцятий день народження, вiн уже був на третьому курсi в школi Святого Павла, шостим у своему класi загалом i першим у математицi.

Вiн також змiцнiв i здобув авторитет у Дискусiйному клубi, хоча й не на спортивному майданчику.

Парубок писав своiй матерi раз на тиждень, повiдомляючи про своi досягнення, завжди звертаючись до неi у своiх посланнях «панi Рiчард Каiн», вiдмовляючись визнати, що Генрi Осборн десь iснуе. Анна не була впевнена, що вона мае говорити з ним про це, i була дуже обережною, ховаючи конверти вiд Генрi.