Каїн і Авель

Молода жiнка й далi сподiвалася, що з часом Вiльям змiнить свою думку i йому таки сподобаеться ii чоловiк, але минали мiсяцi, i стало ясно, що така надiя – примарна. Вiльям вiдчував до Генрi Осборна люту ненависть, хоча й не був упевнений, що може з цим упоратись. Пiдлiток був удячний, що Осборн нiколи не супроводжував його матiр, коли та навiдувала його в школi; вiн не змiг би стерпiти, щоб iншi хлопцi побачили його матiр iз цим жевжиком. Вiльямовi ставало кепсько навiть вiд самоi думки, що йому доведеться жити з вiтчимом у Бостонi.

В одному зi своiх листiв Вiльям поцiкавився, чи може вiн провести лiтнi вакацii зi своiм приятелем Метью Лестером – спершу в лiтньому таборi у Вермонтi, а потiм iз родиною Лестерiв у Нью-Йорку. Це прохання стало болючим ударом для Анни, але вона вирiшила не ускладнювати ситуацiю i дала свiй дозвiл. Генрi здавався цiлком щасливим i з радiстю подякував за ii рiшення.

Уперше пiсля шлюбу своеi матерi Вiльям нетерпляче чекав свят.

* * *

Зручний «паккард» Лестера завiз Вiльяма з Метью до лiтнього табору у Вермонтi.

Пiд час подорожi Метью недбало запитав у Вiльяма, що той мае намiр робити, коли настане час покидати школу Святого Павла.

– Коли закiнчуватиму навчання, то стану найкращим учнем нашого випуску, старостою класу й отримаю стипендiю Гемiлтона з математики для студiй у Гарвардi, – вiдповiв Вiльям не вагаючись.

– А чому для тебе це все так важливо? – невинно запитав Метью.

– Бо мiй батько досяг усiх цих трьох позицiй.

– Коли ти закiнчиш змагатися зi своiм батьком, я познайомлю тебе з моiм.

Вiльям усмiхнувся.

Хлопцi провели у Вермонтi жвавi й приемнi шiсть тижнiв, граючи у кожну гру – вiд шахiв до футболу. Коли табiр нарештi закiнчився, вони спакували своi речi й сiли на потяг до Нью-Йорка, щоб провести останнiй мiсяць вакацiй iз родиною Лестерiв.

У дверях iх привiтав мажордом, який звернувся до Метью «сер», i дванадцятирiчна дiвчинка з веснянками, яка називала його «товстуном».

Це змусило Вiльяма засмiятися, оскiльки його приятель був дуже худий, а вона насправдi – надмiру гладка. Панночка всмiхнулася, продемонструвавши зуби, майже цiлком прихованi за брекетами.

– Ти колись повiрив би, що Сьюзен – моя сестра?

– Гадаю, що нi, – вiдгукнувся Вiльям, усмiхаючись Сьюзен. – Вона виглядае набагато краще за тебе.

Із цiеi митi Сьюзен стала обожнювати Вiльяма.

А Вiльям обожнював батька Метью вiдтодi, як зустрiвся з ним.