Каїн і Авель

Тим не менш, це завдання вимагало мудростi Соломона: роздiлити все так, аби нiхто не бурчав, що його обдiлили.

Флорентина вражала тих, хто бачив ii вперше, – мила, немiчна i добряче вже пошарпана. Хоча протягом останнiх двох рокiв iй доводилося носити ту саму сукню, тi, хто мiг вiдокремити свою думку про дитину вiд ii оточення, розумiли, чому Ясьо закохався в ii матiр. Довгi свiтлi коси Флорентини сяяли, а ii карi очi блищали всупереч ii походженню та вихованню.

Юнка навшпиньки пiдiйшла до крiсла-гойдалки та задивилася на матiр i маленького хлопчика, якого вона обожнювала вже з першого погляду.

За своi вiсiм рокiв дiвчинка нiколи не мала ляльки. Правду кажучи, вона навiть бачила ляльку лише раз, коли всю сiм’ю запросили на День Святого Миколая до замку барона. Та навiть тодi вона не спромоглася торкнутися гарноi iграшки, зате тепер вiдчула незбагненне бажання потримати цю дитину на руках. Юнка схилилася й узяла немовля в матерi i, споглядаючи на його блакитнi оченята, такi блакитнi-блакитнi, почала наспiвувати. Змiна температури вiд теплоти грудей матерi до холоду рук маленькоi дiвчинки змусила дитину розплакатися. Це розбудило ii матiр, чия едина реакцiя полягала в тому, щоб почуватися винною, що заснула.

– Святий Боже, вiн iще живий, Фльорцю, – втiшилася вона. – Приготуй снiданок для хлопчикiв, поки я знову спробую нагодувати маля.

Флорентина неохоче передала дитину матерi й спостерiгала, як та знову до болю стискала своi груди. Дiвчинка стояла мов зачарована.

– Поквапся, Фльорцю! – гримнула на неi мати.

 – Рештi сiм’i також треба iсти.

Флорентина неохоче скорилася, коли ii четверо братикiв скотилися з горища, де вони спали. Хлопцi цiлували материнi руки вiтаючись i з жахом зиркали на зайду. Все, що вони знали, полягало в тому, що цей байстрюк не вийшов iз живота iхньоi матiнки. Флорентина ж була занадто схвильована, щоб iсти свiй снiданок цього ранку, тому хлопцi роздiлили ii частку мiж собою без вагань, залишивши на столi порцiю для матерi. Нiхто й не помiтив, що вона iще нiчого не iла з моменту появи дитини.

Гелена Коскевич була задоволена тим, що ii дiти вже на самому початку свого життя навчилися бути самостiйними. Вони могли годувати худобу, доiти кiз i поратися на городi без жодноi допомоги або спонукання.

Коли Ясьо повернувся ввечерi додому, Гелена для нього вечерю не приготувала. Флорентина взяла трьох зайцiв Франека, ii брата-мисливця, яких той уполював напередоднi, й узялася здирати з них шкуру.