Каїн і Авель

Втiм, можливо, вам буде цiкаво дiзнатися, пане Каiн, що ваша матiнка зняла всi цi кошти зi свого приватного рахунку в «Каiнi й Кеботi» упродовж останнiх вiсiмнадцяти мiсяцiв, хоча ми й не змогли простежити, як були витраченi цi грошi. Можливо, вона вирiшила покласти iх в iнший банк.

Почувши це, Вiльям був шокований – перша ознака втрати самоконтролю, яку помiтив Коен.

– У неi не було причин для цього, – зауважив Вiльям. – Грошi могли призначатися лише однiй людинi.

Адвокат мовчав, очiкуючи почути, про кого йдеться, але Вiльям не видав себе й нiчого не додав.

– Вiдповiдь на ваше друге запитання полягае в тому, що у вас немае жодних особистих або юридичних зобов’язань перед паном Генрi Осборном. Вiдповiдно до волi вашого батька, ваша мама е довiрителем усього статку разом iз паном Аланом Ллойдом i панi Мiллi Престон, вашими iще живими хрещеними батьками, поки вам не виповниться двадцять один рiк.

Вираз обличчя Вiльяма не змiнився. Коен уже знав, що це означае – вiн мав продовжувати.

– І по-трете, пане Каiн, ви не зможете вигнати пана Осборна з Бекон-гiл доти, доки вiн залишатиметься у шлюбi з вашою матiр’ю i житиме з нею. Власнiсть потрапляе у ваше володiння лише пiсля ii смертi, але не ранiше. Якщо вiн ще буде живий на той момент, ви зможете вимагати, щоб вiн забирався геть.

Коен вiдiрвав погляд вiд паперiв перед собою.

– Сподiваюся, що вiдповiв на всi вашi запитання, пане Каiн.

– Дякую, пане Коен, – видихнув Вiльям.

– Сто доларiв не вiдшкодували всi нашi витрати, пане Каiн, але ми вiримо у ваше майбутне i…

– Не хочу комусь заборгувати, пане Коен. Прошу поводитися зi мною, як iз людиною, яку ви можете й не побачити знову. Тож прошу сказати, скiльки я вам винен?

Коен помiркував якусь мить.

– За цих обставин ми взяли б iз вас двiстi двадцять доларiв, пане Каiн.

Вiльям витягнув шiсть банкнот по двадцять доларiв зi своеi внутрiшньоi кишенi i передав iх Коену.

– Дуже вдячний вам за допомогу, пане Коен. Упевнений, що ми iще зустрiнемося. До побачення, сер.

– До побачення, пане Каiн. Чи дозволити менi сказати, що я так i не отримав привiлею зустрiтися з вашим батьком, але, маючи справу з його сином, щиро бажаю скористатися цим шансом.

Вiльям уперше усмiхнувся.

– Дякую, пане Коен.