Каїн і Авель

Гадаю, що ти знаеш, що вiн тримае зараз своi грошi у «Банку Лестера» у Нью-Йорку, а не у нас? А вони вiдкривають приватнi рахунки не менш нiж на десять тисяч доларiв. Я також упевнений, що вони не зробили б винятку навiть для сина Рiчарда Каiна.

– Сина Рiчарда Каiна… – в задумi повторила жiнка.

– Менi шкода, адже я не хотiв тебе образити, Анно.

– Нi-нi, немае сумнiвiв, що вiн – син Рiчарда Каiна. Чи ти знаеш, що вiн не попросив у мене нi цента кишенькових грошей пiсля свого дванадцятого дня народження? Гадаю, я маю попередити тебе, Алане, що вiн не схвалить iнвестицiю у п’ятсот тисяч доларiв свого довiрчого фонду в компанiю Генрi.

– Вони не приятелюють? – Алан звiв брови.

– Боюся, що нi, – сказала Анна.

– Менi шкода це чути. Це, звiсно, все ускладнить, якщо Вiльям дав зрозумiти, що не схвалюе його. Хоча хлопець не мае повноважень щодо довiрчого фонду, поки йому не виповниться двадцять один рiк, та ми дiзналися з власних джерел, що вiн найняв незалежного юриста, щоб дiзнатися про своi права.

– О Господи! – вигукнула Анна. – Ти ж несерйозно?

– О так, навiть бiльш нiж серйозно. Але тобi немае потреби турбуватися. Вiдверто кажучи, ми в банку були дуже враженi, й щойно второпали, вiд кого надiйшов запит, то надали навiть ту iнформацiю, яку зазвичай зберiгаемо в таемницi. З якоiсь особистоi причини Вiльям, вочевидь, не захотiв звернутися безпосередньо до нас.

– О Господи! – повторила Анна. – А яким вiн стане, коли йому виповниться тридцять?

– Це буде залежати, – зауважив Алан, – чи вдасться йому покохати когось такого ж прекрасного, як i його мати.

– Ти старий пiдлесник, Алане. Чи можемо ми вiдкласти питання про п’ятсот тисяч, поки я не обмiркую це з Генрi?

– Природно, ми можемо, моя люба. Як я вже казав, я тут лише для того, щоб отримати твою пораду.

Алан замовив каву й обережно узяв жiнку за руку:

– І пам’ятай, що тобi треба пiклуватися про себе, Анно. Твое здоров’я набагато важливiше, нiж доля кiлькох тисяч доларiв.

* * *

Коли Анна повернулася додому, вона задумалася про iншi два листи, якi отримала вранцi. Принаймнi тепер вона була впевнена в однiй думцi пiсля зiзнань Алана Ллойда про ii сина: можливо, було б розумно повестися вiдповiдно i дозволити Вiльяму провести майбутнi канiкули з Метью Лестером.

А от думка про те, що Генрi та Мiллi могли зблизитися, створила проблему, яка не мала такого простого вирiшення.