Людина (збірник)

– Я вам ручуся, що вийде з цiлоi iсторii такий чистий, такий нетиканий, як лиш того треба! Буде ще найлiпшим мужем, найлiпшим батьком; у нього бистрий розум i духу чимало! Думаете, що я був iнший у молодих лiтах? Думаете, що надi мною не плакала не одну нiчку небiжка мати? І що ж з того? Я успокоювався помалу, от i пiшов, слава Богу, о власних силах вгору.

– Як, для Бога, йому не гризтись?! – кликнув другий, лiкар i приятель родини Ляуфлерiв. – Подумайте лиш, з ласки своеi: вiн мае ще двi незабезпеченi доньки дома, а той безсовiсний драбисько так i накладае тягарi на карб родини.

– Лярi-фарi[14 - Лярi-фарi – пуста балаканина.], любий докторе! Незабезпеченi! Дiвчиськами не журюсь зовсiм. Позабезпечуються самi!.. – вiдказав податковець. – Зрештою одна, а саме Олена, так як би вже й заручена з молодим К. Невже ж, Епамiнондасе?

– Нi, товаришу, не заручена, не освiдчився ще…

– Але ж бо люди так говорять; зрештою просиджуе цiлими днями у вас!

– Вона його не хоче!

– Не хоче?

– Каже, що не любить.

Тут i настала нараз тишина.

– А що ти на те, старий?

Радник здвигнув плечима.

– Що ж я можу вдiяти? Силувати ii? Вона не дасться присилувати!

Один старий майор, що прислухувався спокiйно розмовi своiх товаришiв, нараз зареготався.

– Тут i видно, – вiдозвався вiн, – хто верх веде дома! Бабське панування! Мае вона хотiти? Чи вона, молода, е в силi сама рiшати про свое щастя, свою будучину? Встидайся, старий! У твоiй молодостi приспiвував ти iнакше.

Адже молодий К. – се пишна, се славна партiя! Doctor juris[15 - Доктор прав (лат.).], судовий ад’юнкт, сього б тобi прецiнь з рук не випускати!

Радник потупив очi в склянку i знов здвигнув плечима.

– Що я можу вдiяти, товаришу? Чуеш – не любить його!..

– Не любить його! Начеб люди не побирались i не жили й без любовi! Дурниця! Химера! Колись вона сього гiрко пожалуе, однак властивим виновником будеш ти! Дiти виховуються iнакше, пане Ляуфлер! Як довго ти живеш, доти ти i паном; але у тебе не знати, хто голова дому.

Кожний сам собi паном. Кожний iде, куди йому догiдно, хоч би i до чорта. З того тепер показуються i наслiдки; от тепер i маеш «любов»!

– Ваша правда, майор, слово честi, що ваша! – вмiшався наново контролер.

– Абсолютизм у родинi – се рiч наймудрiша. Думаете, що в мене iнакше? Моя воля – се воля всiх; а щодо точки любовi – покажу примiри.