Хмари

І Братство, i корпус академii, i з його вiкон грiзнi сумнi очi давнiх украiнських учених дивилися на той чудний поiзд i чудували, що там, де вони колись були свiдками боротьби за вiру й Украiну, там тепер хтось чужий справляе Сатурналii, справляе комедii на науку i просвiту. Тiльки небо та земля були такi чудовi, як i за давнiх часiв; так само сяли зорi на небi, i в повiтрi вiяло теплом, i пахло квiтками й тополями… Тiльки гори киiвськi стояли так само, як i в той давнiй козацький час; так само заглядали в широкий Днiпро, як за давнiх минувших часiв… Другого дня пiшла чутка мiж студентами, що Воздвиженського за його благочестiе дуже повисили в списках i мали навiть замiр зоставити при академii бакалавром.

Тим часом ректор справдi пойняв вiри Воздвиженському i, закликавши до себе, почав намовлять його постригтись в ченцi.

– Не можу, – одмагався Воздвиженський, – бо маю вже наречену. Вона дочка одного киiвського протоерея.

Воздвиженський дурив ректора.

– Ви зробили вибiр непоганий, хоч i не хочете своею власною особою пiддержувать руськоi церкви в санi ченця.

– Я насмiлююсь просить, щоб мене зоставили в Киевi, – просив Воздвиженський.

– Добре, – промовив ректор, роздумуючи. Воздвиженський вийшов од ректора зовсiм спокiйний.

Йому треба було тiльки трохи пограть комедiю, частiше ходити до ректорового товариша i вдавать з себе жениха його старшоi дочки. Всi заговорили, що вiн на iй жениться. І вiн справдi посватав й заручивсь там. Сухобрус дуже стривожився, почувши про сватання Воздвиженського, а Марта трохи не зомлiла. Швидко Воздвиженський довiдався, що його не тiльки зоставили в Киевi, але навiть професором в академii, разом з Дашковичем та ще з одним студентом. Як тiльки його зовсiм затвердили на мiсцi, вiн i покинув увиваться коло дочки протоерея.

А тим часом про сватання Воздвиженського на протоереiвнi вже усi говорили. Протоерей запросив вже до себе родичiв на весiлля з Калузькоi губернii. Сама наречена, його дочка, вже налагодила все до вiнця. Протоерей закупив багацько вина й усяких наiдкiв, пошив дочцi виправу. Коли рознеслась чутка, що Воздвиженський вже заручився, що вiн вже давно мае собi молоду.