Епоха слави і надії

– Вiтаю, Нiколас, – протягнув йому руку, що дочекався своеi черги, симпатичний юнак, чимось схожий на солiста вiдомоi рок-групи. – Я хлопець тiеi дiвчини, яку ви почастували капучiно.

– Приемно познайомитися, – щиро посмiхнувся Нiколас. – Повторюся, вона у вас просто чудова.

– Ваш вчинок пiдняв менi настрiй, – пiдморгнула "стигла полуниця". – Дякую.

– Звертайтеся, – пiдморгнув Нiколас.

– В записцi ви просили не вiдповiдати вам, якщо у мене е хлопець, але ми просто не можемо пiти, не сфотографувавшись з вами, – дiвчина трохи збентежено заправила за вухо пасмо волосся, що вибилося.

 – Ви приголомшливий, а отримати вiд вас записку, в сто разiв крутiше за автограф, як у всiх.

– Ввечерi обов'язково подивимося передачу з вашою участю, – хлопець "полуницi" ще раз потиснув йому руку, – триматимемо за вас кулаки.

– Дякую, що пришли на мою лекцiю. Удачi, – вiдповiв Нiколас i завмер, позуючи для чергового знiмка.

Роздавши автографи i посмiшки, Нiколас вирiшив скористатися моментом i спокiйно прогулятися широкими коридорами унiверситету.

Здавалося, тут навiть стiни просочилися мудрiстю, а пiд високими стелями сплелося вiдлуння тисячi тисяч проведених лекцiй. Повернувши в абсолютно порожнiй коридор, Нiколас почув голос, що пролунав через причиненi дверi аудиторii:

– Вiзьмiть листи паперу, зiмнiть i киньте iх убiк. Так само ви викидаете своi сни, коли не користуетеся ними в належнiй мiрi.

Зацiкавлений Нiколас, пiдкрався ближче, i впершись лiктем об стiну, прислухався:

– Тепер вiзьмiть ще по аркушу паперу, зiмнiть, – продовжив викладач.

 – А далi правила дуже простi. Уявiть, що ви – населення певноi краiни, де у кожного громадянина е шанс стати багатше, або ж вийти на новий соцiальний рiвень життя. Все, що для цього треба – закинути в смiттевий кошик зiм'ятий аркуш паперу, не встаючи зi свого мiсця.

Заднi парти загудiли невдоволеним нарiканням, розумiючи, що у попереднiх, шансiв влучити в цiль набагато бiльше :

– Так нечесно!

Студенти почали кидати папiр i, як i передбачалося, майже всi, хто сидiв на перших рядах потрапили в кошик.

А ось iз заднiми партами вийшло навпаки – бiльшiсть промазали.

– В тих, хто сидiв ближче до кошику, було свiдомо бiльше шансiв влучити в цiль, – кивнув викладач, задоволений проведеним експериментом. – Це i означае "мати привiлей над iншими". Але чи помiтили ви, що про несправедливiсть говорили тiльки тi, хто сидiв на заднiх партах? Учнi з переднiх мiсць не бачили складностi в завданнi.