Епоха слави і надії

Рептилоiди, немов знали про все, що сталося в номерi, знали i бачили, але нiкому не розкриють цю таемницю. Роботи вражали, до них явно доклав руку талановитий майстерний художник.

Стажер, простеживши за поглядом Лангре, окинув картини швидким поглядом. Мабуть не знайшовши в них нiчого особливо примiтного, знову заговорив про лист, що так схвилював його :

– Записка все ускладнюе.

– П'ять мiльярдiв евро на його рахунку, – крутивши в пальцях запальничку, заперечив Лангре.

– Хм-м-м, – задумливо протягнув Стажер.

 – Адже i правда. З такою сумою i становищем в суспiльствi можна було легко зам'яти все, що "сталося п'ятнадцять рокiв тому".

– Якщо в людини багато нулiв на банкiвському рахунку, це ще не робить ii багачем. Раз вiн нiкому не допомагае, значить вiн бiдний, оскiльки йому бракуе на пожертвування iншим. Виходить, що вiн i сам потребував, – Лангре сховав запальничку в кишеню, вiдволiкся вiд стiн i подивився на Стефана. – Алекс Крамер прославився не лише завдяки своему таланту, велику роль зiграла його аура загадковостi.

Вона додала нулiв до вартостi картин i кiлькостi прагнучих бути хоча би присутнiми на його аукцiонi. Анонiмний художник, про якого нiчого невiдомо, крiм його iменi. Та чи його це iм'я? Чи все ж псевдонiм? Використання псевдонiма, до речi, теж частина маркетингу. Один з вiдомих способiв продати продукт.

Лангре замовк, повернувся на санiтарiв, що вкладали тiло сера Альприма на ношi.

– Навiть, якщо в життi все йде гладко i добре, – перервав тишу Стажер, – обов'язково повинна з'явитися тварюка, яка водночас вiднiме це життя.

Нiхто не застрахований вiд смертi.

Лангре нiчого не вiдповiв. Пiднявши брови, вiн несхвально дивився на санiтарiв, якi дiставшись до сходiв, вже двiчi трохи не впустили тiло нещасного сера Альприма. Потрiбно визнати, що мiльярдер був дуже великоi статури, а самi санiтари явно були не радi тому, що саме iм довелося возитися з його транспортуванням.

– Бiльшiсть людей поняття не мають, чим зайнятися навiть недiльним ранком , не кажучи вже про те, як прожити до старостi.

Якщо iснуе щось пiсля смертi, цiкаво, чим заповнить його цей бiдолага? – Закiнчив свою думку Стажер.

– Шкода його, – стиснув губи Лангре. – За життя в нього було стiльки знайомих, а помер наодинцi.

І дiйсно, в номер не пускали нiкого, крiм представникiв закону, i на вулицi бiля готелю юрбилися однi лише журналiсти. І нiяких невтiшних родичiв, дружини, друзiв. Нiкого.