Епоха слави і надії

Кажуть, що хочуть померти, але продовжують дивитися на всi боки, перш нiж перейти дорогу. Люди кажуть, що не хочуть жити, але зупиняються на червоне свiтло, а не йдуть напролом. Люди кажуть, що iм все набридло, але це не так. Вони просто хочуть, щоб життя не заподiювало iм стiльки болю, хочуть бути почутими, – пояснив Стажер, не вiдводячи погляду вiд картини.

– З цього витiкае питання! – раптом вигукнув вiн. – Що заподiяло Алексу Крамеру такий нестерпний бiль, що вiн зважився на самогубство? У нього була дружина, дiти, непоганий заробiток.

Навiщо вiн спустив все це псовi пiд хвiст? Що такого зробило йому життя?

Лангре нiчого не сказав, оскiльки i сам не знав вiдповiдi. Вiн довгi роки пропрацював в полiцii i вже давно зрозумiв, що iнодi вчинки людей неможливо пояснити, логiка кожного iндивiдуальна. Вирiшив ще трохи озирнутися, вiн пiднявся з крiсла i вийшов в просторий коридор. Над дверима однiеi з кiмнат помiтив iкони – Матерi Марii i ii Сина Ісуса. Будучи iстинно вiруючим, Лангре намацав пiд сорочкою невеликий дерев'яний хрестик, потягнув за мотузочок i, дiставши його назовнi, прошепотiв коротку молитву, пiсля чого приклав хрестик до губ.

Впершись плечем на стiну, Стажер iз задумливим виглядом спостерiгав за тим, що вiдбуваеться. Сам вiн молитися не став, хоча теж вiрив у Бога.

– Адже Бог е всюди, вiрно? – Вдивляючись в обличчя святих, запитав Стажер.

– Так. Принаймнi, я так вважаю, – вiдповiв Лангре, продовжуючи стискати в руцi хрестик.

– Виходить, можна молитися де завгодно, а не в якомусь певному мiсцi?

– Звичайно. Чом би i нi? Будь – яка молитва хороша i кожна важлива для Бога, – впевнено вiдповiв Лангре. За роки служби в полiцii його вiра лише змiцнила, молитви допомагали йому пережити всi тi жахи, з якими доводилося стикатися. Вiн справно ходив у церкву по недiлях, робив пожертвування i, в разi потреби, сповiдався.

– Навiщо тодi ходити в церкву? – Продовжував гнути свою лiнiю Стажер.

 – Невже не можна просто помолитися вдома? Цього недостатньо? Адже, як мовиться, Бог е в душi кожного.

– Будь – яка молитва похвальна i корисна. Домашню молитву можна порiвняти з плаванням в човнi. Але коли на морi шторм i хвилi, гребти самостiйно дуже складно. В такому разi тебе чекатиме церква, вона допоможе. Молитва в нiй подiбна до ходiння на кораблi, який здатний перенести навiть дев'ятибальний шторм i привести тебе до призначеноi мети.