Епоха слави і надії

– Цiлi легiони церковних служителiв, вивчивши всього одну книгу – Бiблiю, посилаючись лише на неi i не маючи нiяких особливих знань i умiнь, безбiдно живуть на пожертвування щиро вiруючих прихожан! – Обурено вигукнув Стажер, вiн був у коренi не згоден з Лангре, який вважав, що церква потрiбна, i що вона допомагае. – Вони не приносять суспiльству нiякоi користi! Тiльки спотворюють свiдомiсть мiльйонiв людей сумнiвними мiфами.

Лангре не став продовжувати суперечку. Тiльки похитав головою, сумно посмiхнувся чомусь i повернувся у вiтальню.

Картина, що висiла над диваном, з рептилоiдом нiяк не давала йому спокою. Здавалося, нiби той спостерiгав за ним, випробовував, зчитував думки i емоцii.

– Як би то не було, – нарештi подав голос Лангре, – гадаю, насуваеться буря, i пора нам до неi готуватися, – вiн подивився на Стажера, що раптом похмурнiв. – Помiчав колись, що замогильним життям цiкавляться саме тi, хто не знае, що робити з цим? Їм потрiбне ще одне життя, яке тривало б вiчно.

– Так життя пiсля смертi все ж е? Чи нi? Як думаете? – Вигнув брови Стажер.

– Головне питання в iншому, – Лангре звичним жестом вивудив з кишенi пачку цигарок. – Чи е життя до смертi?

– В будь – якому випадку так, я теж помiчав, що люди, що "заробляють собi на квиток у рай", найчастiше не цiнують життя, яке iм дано тут i зараз, – кивнув Стажер. – Чомусь у християн е неправдиве переконання в тому, що страждання цього життя приведуть iх на небеса в наступному.

Я ж вважаю, що якщо людина вибирае дорогу страждань, вона вже не зможе жити iнакше, не зумiе насолодитися благами за райськими вратами.

– Згоден, – клацнув язиком Лангре. – Треба прийняти життя як воно е, без зайвоi драми цiнувати кожен момент, i приймати все з вдячнiстю, навiть тяжкi випробування. Адже i в складних життевих моментах можна знайти опору для майбутнiх звершень i внутрiшнього щастя. Кожна людина може стати рiшенням якоiсь проблеми.

Лангре, що побачив життя , явно знав про що говорив. Стефан же здивовано округлив очi, поняття не маючи, що i думати.

– Ти теж вирiшення чиеiсь проблеми, – помiтивши його замiшання, пояснив Лангре. – Твоя посмiшка, твоя любов, твоя сила. Може, вони i не потрiбнi всiм i кожному, але хтось точно iх прагне. Все це може здаватися тобi даремним, але iнша людина може думати зовсiм iнакше. Вона знайде в них свiй порятунок i пiдтримку.