Епоха слави і надії

Скинувши на пiдлогу шкiряну куртку, i трохи повозившись з гудзиками сорочки, вiн зробив крок у душову кабiнку.

Тепла вода остаточно прогнала ранiшнiй озноб, розслабила м'язи, що нили пiсля сну в машинi. Упершись долонями у стiну, Нiколас з насолодою пiдставляв пiд тоненькi цiвки то голову, то закритi очi. Вони стiкали прозорими змiйками по рельефнiй мускулистiй фiгурi, пописанiй татуюваннями. Для Нiколаса вони були чимось на зразок карти його особистого життевого маршруту.

Бiля самого серця – ловець снiв з хитрим переплетенням ниток у центрi круга i широким пiр'ям, що звисало вниз; копiя подарунка, який Нiколас звик вважати особистим талiсманом i оберегом вiд нещасть.

На зап'ястку однiеi руки – циферблат годинника, як нагадування про швидкоплиннiсть i безповоротнiсть часу, на iншiй – отруйний павук. В моменти ухвалення важких рiшень Нiколас частенько неусвiдомлено торкався його, i тодi якимось незбагненним чином думки вияснювалися, i все ставало простiшим.

На вузькiй талii, пiд самими ребрами, два широкi хрести з датами смертей батькiв.

А над ними зображення неповного мiсяця, як нагадування про те, що саме вночi Нiколас найчастiше приймав найважливiшi для себе рiшення.

Струсивши головою, як великий пес, вiн видавив на долоню шампунь, що пахла бергамотом, пройшовся мочалкою по всьому тiлу, пiсля чого швидкими вигостреними рухами бритви покiнчив з легкою щетиною, дивлячись в невелике дзеркало. Нiколас обернув навколо талii великий бiлий рушник i, прочовгавши босими ногами по кахельнiй пiдлозi, знайшов спочатку одноразовi готельнi тапочки, а пiсля вирушив до спальнi, де здаеться, востанне бачив свiй халат.

В номерi панував безлад, що поступово набирав оберти повномасштабного хаосу. Чи не на кожнiй поверхнi розташувалися вирiзки з газет, пiдшивки наукових статей, роздрукованi фотографii i ще цiла купа всiляких паперiв з хитромудрими формулами i провокацiйними заголовками. Втiм, сам Нiколас прекрасно орiентувався у цьому всьому безладi.

Переклавши все в шкiряний рюкзак, Нiколас натягнув свiтло-синi джинси. Чорна обтягуюча байка сiла другою шкiрою на рельефну широкоплечу фiгуру.

Зручно i iз смаком – Нiколас терпiти не мiг нiяковiсть у рухах, та i взагалi нiколи не розумiв людей, якi добровiльно катували себе подiбними тортурами.

Краем вуха вiн вловив слова ведучого на екранi телевiзору, зробив голоснiше i примостився на диван, вiдклавши всi справи.