Світлина Хресної Матері

Є таке старе мувi «Три лiщини для Попелюшки», котре нашим батькам здавалося закордонним, а я в ньому вбачаю певне чистилище: дiя вiдбуваеться десь там, помiж совком i закордоном. В Чехословаччинi й НДР. За кордоном. За тiею, куди звичайна радянська людина i носа не висуне. Та Попелюшка чимось незримо нагадуе безстрашну дiвчинку з «Тигроловiв» Багряного, котра також творила свою долю. Звершувала. Вершила, не вагаючись. Тож, я до того веду, шановнi, що, звiсно, принци вирiшують. Тендiтнi, красивi, мужнi i хоробрi «пролiски» i «едельвейси»… І вiд них почасти майже все залежить.

Вiйна i кохання

«Тiльки смерть може вберегти вiд невиконання бойового завдання»

Роздiл перший

Син шамана

За останнiй мiсяць вiн розбив вдома увесь посуд. Щоразу це траплялось абсолютно випадково, однак, пiсля останньоi попiльнички, котра ще залишалась в оселi i використовувалась як мисочка для котячого молока, вiн зрозумiв: повинно розбитися все, що мае розбитися.

Все старе, все, що вже вiджило i стало таким непотрiбним… Змiни. Коло замикалось невпинно, i так триватиме завжди.

Йому було стiльки лiт, що навiть бiлки, навiть рудi пронирливi бiлки…! І тi боялися згадувати його вiк. Вiн став ним, тим iншим, котрий нещодавно полишив це життя, i навiть подобою тепер нагадував попереднього Шамана. Вiн страждав, вiдверто нудився вiд того, що мае залишитись, однак то було невiдворотно. Бо така домовленiсть з шаманом iснувала мiж ними з Шаманом вiд самого початку.

Син вмовляв, звiсно, хоча мляво. Не тому, що цього не хотiв всiма фiбрами своеi душi. Скорiше був вже дорослим, занадто дорослим, аби пiддатись почуттям i егоiстично вимагати, що б не сталося зробити саме так, як хоче саме вiн.

Залишалося жити. Власне, Іван Краузович знав, що життя не обмежуеться лише iхнiми з Леонiдом бажаннями. Є ще обов’язок i честь. Є спадковiсть передачi знань. І це нi за якi грошi не купити.

Возз’еднання нового шамана, себто сiмдесятисемирiчного колишнього зека, а до того – професора киiвського унiверситету, i його сина – сорока двох рiчного начальника цеху реактивних двигунiв для зенiтних ракет Днiпропетровського заводу (ОКБ-586) i колишнього капiтан-лейтенанта, командира бронекатеру Пiнськоi вiйськовоi флотилii вiдбулося вiдразу пiсля закiнчення концерту Наталii Кончаловськоi в Новосибiрському Академмiстечку.