Церква святого Джеймса Бонда та інші вороги

Лискучий, сiрий, прудкий… Потiм потрапив до складу Пiнськоi флотилii.

Льонько устиг понюхати пороху у складi днiпровського загону Пiнськоi вiйськовоi флотилii i навiть пiдiрвати свiй бронекатер (мiж iншим, единий з п’ятнадцяти вцiлiлих пiсля боiв за Киiв)[29 - Флотилiя сприяла тривалому утриманню переправ через Днiпро i створенню оборони Киева та Черкас. З вiдходом частин Червоноi армii кораблi були пiдiрванi своiми екiпажами.].

Насправдi йому пощастило, адже десь сто морякiв з Пiнськоi флотилii потрапили до полону, i iх стратили.

Виходить, дiйсно пощастило, бо йому «лише» вiдiрвало ногу. Чорний гумор, як то кажуть вiйськовi. Ось так.

Санiтарна машина встигла вивезти Леонiда до Киева. Туди кривавого вересня сорок першого, пiд час другого штурму Киiвського укрiпрайону, який розпочали вiйська 29-го армiйського корпусу вермахту, вiдходили по Днiпру та Деснi кораблi флотилii. Всi моряки iз затоплених кораблiв концентрувалися на Подолi, в будiвлi штабу[30 - Сьогоднi це головний корпус Киево-Могилянськоi академii.

].

Аж тут раптово починаеться артилерiйський обстрiл – важке поранення в плече отримуе контр-адмiрал Рогачов, командувач Пiнською вiйськовою флотилiею. Це поранення рятуе Рогачову, а вiдтак i Льонi, життя. Командувача вивезли на лiтаку з оточення буквально в останнiй момент, а лейтенанта без ноги вiн прихопив iз собою. Закон моря: своiх не лишають. Контр-адмiрал на борту скаже йому таке: «Тримайся, моряче… Ми ще з тобою повоюемо». І цих слiв Леонiд не забуде нiколи.

«Кому розповiси – не повiрять, як мене лiтаком з командувачем всiеi флотилii…» – думав вiн i навiть Михайлу нiчого не сказав. Пощастило… А iншi пiшли пiд розстрiл. Тi, що не встигли вийти з оточення.

Вiн пишався тим, як його побратими йшли на смерть – потiм у штабi ходили чутки, як це було. На всi гудзики застебнутi, не строем, нi, бо нiмцi не давали так iти в колонi полоненим, всi як один – iз виправкою, що називаеться: «Я т-те дам». Вони знали, куди iх ведуть – нiмцi називали радянських морякiв «чорна смерть», iх i штурмовикiв ІЛ-2.

І в полон iх вони не брали, так само, як Червона армiя розстрiлювала есесiвцiв вiдразу пiсля допиту, пускала «в розход». Поки морякiв вели до Бабиного Яру, вони спiвали:

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=48586221) на ЛитРес.