Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

Фермери й лiтнi жiнки бояться вiдправляти своiх тварин до тебе – i це тодi, коли ми тiльки почали пристойно жити. А тепер ми розоримося остаточно. Це вже остання крапля. Я бiльше не буду доглядати за твоiм домом, якщо ти не позбудешся цього алiгатора.

– Це не алiгатор, – зауважив Лiкар, – це крокодил.

– Менi один чорт, як ти його називаеш, – вiдказала сестра. – Було б жахливо знайти цю потвору у себе пiд лiжком. Я не хочу, щоб вiн був у цьому домi.

– Але ж вiн менi пообiцяв, – вiдповiв Лiкар, – що нiкого не вкусить.

Йому не подобаеться в цирку, а в мене немае стiльки грошей, щоб вiдiслати його назад до Африки, звiдки вiн походить. Вiн знае, що можна й що не можна робити, i загалом поводиться дуже виховано. Не здiймай метушнi.

– А я тобi кажу, що не збираюся його тут терпiти! – гримнула Сара. – Вiн гризе лiнолеум. Якщо ти не вiдправиш його геть цiеi ж хвилини, то я… то я пiду i вийду замiж!

– Гаразд, – погодився Лiкар, – пiди й вийди замiж. Тут нiчим не зарадиш.

І вiн зняв з вiшака капелюха й вийшов у сад.

Тож Сара Дулiттл спакувала своi речi й залишила оселю, а Лiкар зостався сам-один зi своею тваринною родиною.

І невдовзi вiн став таким бiдним, як нiколи доти. Із усiма цими ротами, якi треба годувати, з будинком, за яким необхiдно доглядати, i це при тому, що нiкому було хоч щось полагодити, без жодних заробiткiв, щоб оплатити рахунки м’ясника, справи виглядали геть кепсько. Проте лiкаря це аж нiяк не бентежило.

– Гаразд, – погодився Лiкар, – пiди й вийди замiж.

– Грошi це дуже нудна рiч, – частенько повторював вiн. – Нам би усiм було набагато краще жити, якби iх були взагалi не вигадали. Яке значення можуть мати грошi, допоки ми щасливi?

Але незабаром уже самi тварини почали бентежитися. І одного вечора, коли Лiкар куняв у своему крiслi перед багаттям на кухнi, вони почали обговорювати це пошепки помiж собою. І пугач Пу-Гу, який добре тямив у арифметицi, порахував, що коштiв, якi лишилися, вистачить тiльки на те, аби протягнути ще один тиждень – якщо кожен з них iстиме один раз на день i не бiльше.

Тодi папуга сказала:

– Гадаю, ми самi повиннi виконувати всi хатнi роботи. Зрештою, саме заради нас ця людина i стала такою самотньою i такою бiдною.

Отож домовилися, що мавпун Чi-Чi готуватиме iсти й ремонтуватиме все в домi, собака пiдмiтатиме пiдлогу, качка витиратиме пил i застелятиме лiжка, пугач Пу-Гу вестиме бухгалтерiю, а свиня доглядатиме за садом.