Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

Вони обрали Полiнезiю економкою i пралею, бо вона була найстаршою за вiком.

Звiсно, на початку усiм iм iхня нова робота видавалася вельми важкою – усiм, окрiм Чi-Чi, який мав руки i мiг працювати ними, як людина. А втiм вони швидко призвичаiлися i навiть стали вважати, що це дуже весело: дивитися, як Джип, собака, неначе мiтлою, вимахуе по пiдлозi хвостом, до якого прив’язана ганчiрка. А ще трошки згодом усi навчилися виконувати свою роботу так добре, що Лiкар визнав, що ще нiколи його будинок не виглядав так чисто й акуратно.

У такий спосiб справи йшли непогано ще деякий час; але без грошей iм доводилося надзвичайно сутужно.

Потiм звiрi поставили ятки з овочами й квiтами перед ворiтьми саду й почали продавати редьку й троянди людям, якi проходили повз по дорозi.

І все одно iм не вдавалося заробити досить грошей, аби оплатити всi рахунки – i все одно Лiкар цим не переймався. Коли папуга прилетiла до нього i повiдомила, що торговець рибою бiльше не даватиме iм риби, вiн вiдказав:

– Не турбуйся.

Поки кури несуть яйця, а корови дають молоко, у нас будуть омлети й сирники. А на городi залишилося повно овочiв. Зима ще далеченько. Не метушися. Це з Сарою була постiйна проблема – вона весь час метушилася. Хотiв би я знати, як воно Сарi ведеться. Прекрасна жiнка – у певному сенсi. Гаразд, гаразд!

Проте снiг того року випав ранiше, нiж зазвичай; i хоча кульгавий кiнь навозив багато дров iз лiсу, який рiс за мiстом, так що вони могли запалити велике вогнище в камiнi на кухнi, бiльшiсть овочiв на городi пропала, а решту вкрив снiг; i багато звiрят справдi голодували.

Четверта глава. Звiстка iз Aфрики

Та зима була страшенно холодна. І одного вечора в груднi, коли усi вони сидiли в теплi навколо багаття на кухнi i Лiкар читав iм уголос iз книжки, яку сам написав тваринною мовою, пугач Пу-Гу раптом промовив:

– Цить! Що це за шум надворi?

Усi прислухалися i справдi почули, як хтось бiжить. Потiм дверi розчахнулися i мавпун Чi-Чi влетiв усередину, весь задиханий.

– Лiкарю! – закричав вiн. – Я щойно отримав звiстку вiд двоюрiдного брата з Африки. Там серед мавп жахлива епiдемiя. Вони всi заражаються – i помирають сотнями. Вони чули про вас i просять приiхати до Африки й зупинити хворобу.

– А хто принiс звiстку? – запитав Лiкар, знiмаючи окуляри й вiдкладаючи книжку.

– Ластiвка, – вiдповiв Чi-Чi. – Вона надворi, сидить на бочцi для дощовоi води.

– Давай ii сюди, до вогню, – сказав Лiкар.