Подорожі Лікаря Дуліттлa. Підготовка

Менi було дев’ять iз половиною, i, як i всi хлопчаки, я хотiв швидше стати дорослим, навiть не пiдозрюючи, наскiльки добре менi ведеться без жодних турбот i гризот. Я завжди мрiяв про той час, коли менi нарештi дозволять покинути батькiвський дiм, зайняти свое мiсце на одному з тих вiдважних кораблiв, пройти пiд вiтрилами вниз по рiчцi крiзь туманнi болота-маршi i вийти у вiдкрите море, у широкий свiт, щоб шукати там свое щастя.

Друга глава. Я дiзнаюся про великого натуралiста

Якось рано-вранцi навеснi, блукаючи помiж пагорбами поза мiстом, я натрапив на сокола, який тримав у пазурах бiлку.

Вiн сидiв на каменi, а бiлка з останнiх сил намагалася вирватися. Сокiл так перелякався, коли я отак зненацька з’явився, що зронив нещасне звiрятко й полетiв геть. Я пiдiбрав бiлку, i з’ясувалося, що в неi сильно пораненi двi лапки. Тож я понiс ii на руках до мiста.

Дiйшовши до мосту, я завернув до хатини ловця молюскiв i спитав його, чи може вiн чимось зарадити. Джо начепив окуляри i старанно оглянув пораненого.

Потiм похитав головою.

– У твого звiряти зламана нога, – сказав вiн, – а на другiй глибока рана, i все таке. Я можу полагодити тобi твоi кораблики, Томе, але в мене нема нi iнструментiв, нi знань, щоб зробити покалiчену бiлку придатною до морськоi служби. Це задачка для хилурга, причому для дуже вправного хилурга, i все таке. Є тiльки один чоловiк, якого я знаю, котрий змiг би врятувати життя твоеi тваринки. І це Джон Дулiттл.

– Хто такий Джон Дулiттл? – запитав я.

 – Вiн ветеринар?

– Не, – вiдповiв ловець молюскiв. – Вiн не витиринар, вiн нутурулiст.

– А що таке нутурулiст?

– Нутурулiст, – сказав Джо, скидаючи окуляри й починаючи набивати свою люльку, – це чоловiк, який знае все про тварин, i метеликiв, i про рослини, i каменi, i все таке. Джон Дулiттл це дуже великий нутурулiст. Менi дивно, що ти нiколи не чув про нього, якщо вже ти з ума сходиш вiд тварин. Вiн знае купу всякого про мушлi i про крабiв, у цьому я сам переконався.

Вiн чоловiк скромний i багато язиком не плеще, але е люди, якi божаться, що вiн найбiльший нутурулiст на свiтi.

– А де вiн живе? – запитав я.

– Це по дорозi на Оксенторп в iншому кiнцi мiста. Точно не знаю, котрий саме будинок, але певен, що це тобi може сказати перший-лiпший у тому кутку. Пiди познайомся з ним. Вiн великий чоловiк.

Отож я подякував ловцевi молюскiв, узяв знову свою бiлку й подався до дороги на Оксенторп.