Мудрі жінки

Цiею новиною вiн остаточно вразив бухгалтера Орисю, свою «праву руку». Ошелешена, вона вийшла з кабiнету, на неi запитально подивилася секретарка Вiра, яка сьогоднi також була не в гуморi.

Пiд час обiдньоi перерви Богдан пiшов прогулятись у напрямку магазину. Зайшов туди, знову став вибирати фрукти. Пiдiйшов до каси платити, попросив покликати Свiтлану – бухгалтера. Касир закрила касу i пiшла в пiдсобку з нiмим запитанням в очах. Вона не могла зрозумiти, що цей красень хоче вiд iхньоi бiдаки.

Свiтлана вийшла, здивована пiдiйшла до нього.

Богдан дивився iй в очi i бачив у них радiснi iскорки вiд iхньоi зустрiчi.

Вона не сподiвалась його побачити пiсля своеi ранковоi сповiдi. Не могла стримати своiх емоцiй. Богдан бачив, що ii радiсть була по-дитячому щирою. Вiн запропонував iй пiсля роботи разом повечеряти. Свiтлана усмiхнулась i ствердно кивнула. Вiн на прощання потиснув ii руку i пiшов.

Свiтлана не могла дочекатися кiнця робочого дня. iй здавалось, що в ii темнiй комiрчинi стало свiтлiше.

Богдан теж у хвилюваннi ледве дочекався закiнчення робочого дня. Усмiхався сам до себе, наче хлопець, який уперше йде на побачення.

Пiд’iхав у призначений час до магазину. Свiтлана з усмiшкою йшла до машини. Вiн побачив, як продавцi поприпадали до вiкон, щоб роздивитись усе, що вiдбувалось на вулицi.

Богдан вийшов з машини i шанобливо вiдчинив жiнцi переднi дверi авто. Запропонував поiхати в гарне кафе, яке було неподалiк у парку.

У кафе не було жодноi людини, яка б не звернула увагу на цих двох людей: вiн – красень з обкладинки модного журналу, справжнiй джентльмен.

І вона – вбрана так бiдно i несучасно, що ii гардероб можна було б назвати одягом «позавчорашнього» дня.

Богдан вiдчував, як Свiтланi нiяково, але вiн не мiг отак зразу запропонувати iй свою допомогу, боявся ii цим принизити. Вона була так скривджена долею, що його образа могла бути останньою краплиною в ii душi, переповненiй горем i несправедливiстю.

Сiли за столик у кутку. Вiн вибрав найзатишнiше мiсце, де б нiхто не заважав iм тихенько спiлкуватися.

Замовив смачну вечерю, для Свiтлани – гарне вино.

Вони з апетитом iли вишуканi страви, якi були справжнiми витворами кулiнарного мистецтва.

Вино трохи розпружило Свiтлану, i вона виявилася дуже веселою, з почуттям гумору. Вони весело смiялись, говорили i знову смiялись з якоiсь дурницi, згадували щось смiшне зi свого життя.

Їм було так легко, нiби вони були знайомi не два днi, а довгi роки.