Мудрі жінки

Вiн знав, що так роблять жiнки, але дуже любив дорогi французькi парфуми i хотiв вiдчувати на собi приемний, ледь терпкувато-тютюновий запах гарних чоловiчих парфумiв. Жiнки в його офiсi, вiдчуваючи цей запах у коридорi, знали – шеф на мiсцi.

Вони поспiшали одна поперед одною увiйти в кабiнет начальника i привiтатись. За цим вiтанням крилося дещо iнше – кожна хотiла показати свою вроду, яку пiдкреслювали гарний одяг, косметика, зi смаком дiбрана бiжутерiя.

Чоловiкiв у iхньому офiсi було мало, здебiльшого наладчики, якi працювали безпосередньо на об’ектах i приiздили в офiс тiльки зi звiтами та за отриманням нових завдань i зарплатнi.

Зрештою, серед них майже всi були одруженi. Шеф же був вiльний, як вiтер – розлучений.

Одружився ще перед армiею. Служив радистом на кораблi. Додому не приiздив два роки. Коли повернувся зi служби, через чотири мiсяцi дружина народила маля – гарненьку дiвчинку, яка не могла бути його дитиною. Дружина попросила його не руйнувати iхню сiм’ю до народження дитини.

Богдан iз великими зусиллями пережив чотири мiсяцi поруч iз вагiтною жiнкою, яка так пiдло його зрадила.

Добре, що жили вони у квартирi його батькiв, якi давно переiхали в село, – нiхто з рiдних не бачив його постiйноi муки.

В армii Богдан цiлував листи своеi дружини i навiть у найхимернiшому снi не мiг уявити собi, який сюрприз чекав на нього пiсля повернення.

Вiн так поспiшав додому! Мрiяв, як вони будуть жити, працювати, виховувати дiтей.

Та не судилось iм бути разом. Вони знали одне одного ще зi школи, потiм разом навчились в iнститутi, пiд час навчання й одружились.

Батьки були незадоволенi вибором сина, але не суперечили, бо не хотiли втручатися в його життя. Мама плакала по кутках i бiдкалась, що син ще не став на ноги, а вже заводить сiм’ю. iй, як i кожнiй свекрусi, здавалось, кращого за ii сина не було нiкого у всьому свiтi, i догодити iй було б неможливо, навiть якби Богдан до батькiв привiв схiдну принцесу.

Вона була б негiдна iхнього единого сина.

Богдан був красивим хлопцем, а потiм змужнiв i став гарним мужчиною – високий, стрункий, чорноокий, з веселою вдачею. Дiвчата на нього заглядались i в школi, i в iнститутi. Але вiн не бачив нiкого – тiльки свою «малечу» Галину. Вона була низенького зросту, але гарненька на личку, свiтловолоса. Мала звабливу фiгуру, була пропорцiйно складена, але найбiльше вражали ii груди.