Мудрі жінки

Галина була така пишногруда, що ще зi школи жоден хлопець не мiг оминути своiм поглядом ii сексуально-збуджуючi перса. Характер мала веселий.

Перший рiк спiльного сiмейного життя минув щасливо. Вони знали одне про одного все, тому iм не потрiбно було звикати i притиратись. Тiльки б любитись i любитись.

Батьки залишили дiтям квартиру iз всiм нажитим майном, забрали в село тiльки свiй одяг i дещо iз господарських речей.

Галина плакала, коли ii коханому прийшла повiстка iз вiйськкомату. Але Богдан був чесною людиною, не шукав шляхiв для того, щоб вiдкупитись.

Хотiв стати справжнiм чоловiком, хоча вiн i до армii був таким – мiг постояти i за себе, i за друзiв.

Армiя була доброю школою життя. Там, на кораблi у вiдкритому морi, була особлива атмосфера. Це тiльки у фiльмах та у вiйськових парадах моряки у бiлесеньких сорочках та нарядних безкозирках. Насправдi ж служба на кораблi нелегка. Обмежений простiр i обмежене спiлкування – довкруги тiльки море, таке неспокiйне, грiзне, суворе.

Рiзнi люди поруч – вiдвертi i пiдлi, сильнi i слабкi. Там вiн навчився вiдрiзняти правду вiд брехнi i напiвправди, чорне вiд бiлого. Постiйно працював над собою – у вiльний час займався спортом i багато читав.

Щоденнi навантаження трохи вiдволiкали вiд думок i туги за дружиною та домом. Через два роки на берег з корабля зiйшов гарний i розумний чоловiк, сильний духом i тiлом.

Пiсля зради дружини Богдан не озлобився, не розчарувався в усiх жiнках свiту. Просто бiль охопив його душу, сум’яття стисло серце – не мiг зрозумiти, як вона могла його зрадити.

Намагався знайти виправдання – молода i гарна жiнка довго не могла бути одинокою – скрiзь на неi чатували спокуси. Вiд одноi такоi вона i не втрималась. У Галi був роман, який закiнчився вагiтнiстю та розлукою iз спокусником, який виявився негiдником i боягузом.

Галина пiшла на консультацiю до полiклiнiки. Лiкарi категорично заборонили iй робити аборт – у неi було щось негаразд зi здоров’ям, це могла бути ii едина дитина.

Жiнка нiч проплакала i вирiшила залишити цю дитину, таку небажану, але рiдну.

Дитина наче вiдчувала, що йдеться про ii життя, i була такою чемною, що Галина при своему маленькому зростi та дiвочiй статурi легко перенесла вагiтнiсть. Єдине, що було причиною ii постiйного неспокою, – як дивитися в очi чоловiковi.

Час бiжить невпинно, i от настав день зустрiчi. В очах у Богдана Галина побачила прихованi сльози i цiлковите розчарування.