Країна розбитих сердець

Уляна по думки сварила себе за обов'язковiсть i занадто велику вiдданiсть сiм'i. Вона повинна зрозумiти, що дiти вже виросли, е самостiйними i цiлком можуть впоратися з усiма домашнiми проблемами без неi, але вона за звичкою все хотiла зробити сама. Вона ж бо – iхня мама!!!

Ну хiба можливо на мiсяць наперед наварити борщiв чи насмажити котлет i дерунiв?! Вона хотiла все зробити для своiх дiтей i так старалась, що особистi речi у вiдрядження збирала похапцем в останню хвилину i прихопила багато зайвого.

Уляна була сердита на весь бiлий свiт, а найбiльше на себе! Морально навантажувала себе, а не дiтей. Злилась на них, бо все виходило не так, як хотiла, але переживала з цього приводу лише вона одна.

…Донька закiнчила iнститут i заочно вчиться в аспiрантурi, працюе. Незабаром виходить замiж. Уляна вже не могла дочекатися цього щасливого дня – весiлля запланували на весну, пiсля Великоднiх свят, а зараз надворi тiльки грудень. Молодята ще мають достатньо часу, щоб обмiркувати правильнiсть свого вибору та не допустити помилки, яка спiткала iхнiх батькiв…

Син навчаеться в iнститутi – вiн мамина гордiсть.

…Але сьогоднi мама була розлюченою на них, бо дiти не виконали ii прохань, i тому вона уже запiзнювалась на поiзд!

Уляна бiгла через вокзал, тягнучи за собою величезну валiзу. З ii плеча постiйно спадала ручка дамськоi сумочки. Вона ii нервово поправляла, а подумки кляла свое керiвництво, яке отак серед зими i такоi холоднечi випхало ii у вiдрядження, i водночас захоплювалась «мудрагеликами», якi вигадали колiщатка у дорожнiх валiзах.

Вона вiртуозно швидко оминала всiх зустрiчних та поспiшала до перону.

Нарештi закiнчила марафон iз перешкодами через величезний зал головного вокзалу, переповнений пасажирами, якi, мов мурашки, снували в рiзнi боки в натовпi проводжатих.

Але ii радiсть була завчасною! Подумки найобразливiшими словами, якi тiльки могли зародитись у цiй красивiй жiночiй головi, вона вилаяла «конструкторiв-розумникiв», якi не додумалися зробити на вокзальних сходах якихось площадок для пересування багажiв.

Тi рейки, якi були прикрiпленi до сходiв на перон, не те, щоб полегшували життя пасажирам iз дитячими вiзками чи пасажирам-iнвалiдам, або особисто iй – жiнцi, яка на мiсяць iде до столицi й мае пристойно виглядати, тому тягне таку важелезну, як для неi, тендiтноi жiнки, торбу. Тi недолугi рейки всiм страшенно заважали!!! Об них усi зашпортувались i ледь не падали.