Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя

А от пiсля того, як бусурмани виведуть кляту дiвку за церковну огорожу, ось тодi вiн ще подумае: яким чином винагородити «вiрних» спiльникiв?

«Диявол i все Пекло, адже вона вже майже була в його руках. Сiдло Куницi допомогло посилити поклик настiльки, що дiвчину в хатi не змогли втримати навiть домовi. Сама на рiчку прибiгла… І як же невчасно з’явився цей козак. Таки сто разiв правий Володар, примовляючи, що його слугам не вистачае розуму. Куди я поспiшав? Не мiг до ночi зачекати, поки всi спати повлягаються? Тодi вже нiхто не помiтив би Ребекку i не затримав на пiвдорозi.

– Гаразд, чого там… Я розумiю, хочеш перед ханом покрасуватися, – пробурмотiв не те щоб схвально, але i не осуджуючи. – Роби, як знаеш. Але i в мене буде одна умова. Обов’язкова! – Босоркун додав крицi в голос. – Інакше я сам цього героя пристрелю, як тiльки з дверей покажеться. Менi зайвий грiх не в мiшку носити, а ризикувати – не бажаю. Мало як поединок може скластися.

– Яка умова? – насторожився Кучум, розумiючи, що нiчого доброго вiд шайтана очiкувати не доводиться.

Вiдчувши внутрiшнiй опiр аталика, химера загарчала i напружилася, вишкiрюючи iкла, готова рвати на шматки будь-якого, хто смiе перечити ii господаревi.

– Навiщо тобi, аталик, зайвi клопоти i турботи – вiдповiдатиме це честi воiна чи нi? Я сам гяуровi скажу, в очi дивлячись. А там хай козак вирiшуе: приставати на мою пропозицiю чи нi.

– Але мiй повелитель уже дав слово…

– Яке я приймаю i не заперечую… – стишив голос чорт, демонстративно вiдвiшуючи уклiн у бiк Салах-Гiрея. – Але годi теревенити. Йди вже, клич свого гяура. Чи ми зими тут чекаемо? Я свое скажу – а вiн нехай думае. Не сподобаеться – може знову сховатися.

– Обiцяеш?

– Та йди вже! – вишкiрився Босоркун. – Не дратуй мене, старий! Я ж не добрий самаритянин, можу i запам’ятати твоi слова! Воно тобi треба?

Вiдчувши, що господар сердиться, химера голосно схлипнула i присiла на заднi лапи, як перед стрибком.

– Добре-добре, – хапливо погодився Кучум, який i сам розумiв, що з шайтаном краще не сваритися. – Але цю потвору прибери подалi з очей. Як тiльки козак побачить, що ти з дiвчиною зробив, нiякого чесного поединку вже не буде.

– Твоя правда, – невдоволено гмикнув Босоркун, що потай саме на це розраховував, але опиратися не став.