Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя

А на майбутне запам’ятай, що нiчого лiзти старшим пiд руку, якщо зле на ногах тримаешся.

– ? —

Церква Покрови Пресвятоi Богородицi була найвищою будовою в Сiчi. Як би пiдкреслюючи, що для козакiв немае нiчого важливiшого i дорожчого за християнську вiру. Все найцiннiше пiсля вдалого походу приносили воiни в дар храму, i без молебню в похiд не виступали. Тож у багатьох питаннях священики мали прав у мирний час навiть бiльше за кошового. Тим паче, що старшина на Сiчi обираеться, а попiв призначав Синод. Звичайно, аби кого сюди не надсилали.

Патрiархи церкви теж розумiли, що для такоi пастви, як запорожцi, i проповiдники особливi потрiбнi. З козакiв тi ще вiвцi… Як би зопалу самого пастиря не загризли, якщо вирiшать, що вiн супроти вiри чинить. Усяке бувало. Хоча, зазвичай, навпаки – церква була единим мiсцем, де в лиху годину можна було заховатися i перечекати, поки вгомониться розлючена юрба. З чого не раз користалися тi отамани, котрим довелося впасти у немилiсть перед сiчовиками або старшина, що вчинила щось не за звичаем i була спiймана за руку.

Козаки зайшли до церкви, перехрестилися, потiм пройшли до аналоя i зупинилися перед ним. Але на колiна не встали, знали: так священик вийде до прохачiв швидше. Побачить, що по справi зайшли, а не просто помолитися. Отець Никифор i справдi з’явився буквально через хвилину.

– Слухаю вас, чада моi. Чи не висповiдатися хочете?

– Хочемо, але iншим разом, отче, – поцiлував протягнутий йому хрест Непийвода. – До служби не дочекаемося, а сповiдь без причастя, що хата без даху.

Начебто i будував, а користi жодноi.

– Поспiшаете?

– Дуже.

– На добру справу, сподiваюся?

– Щоб менi муслемом стати!.. – широко перехрестився Непийвода. – Таке благе, що тебе з собою в похiд покликати хочемо.

Православнi священики, особливо запорiзькi, нерiдко супроводжували козацькi загони. Так що слова Івана отця Никифора не здивували.

– Далеко зiбралися? А з якого приводу?

– Отримали звiстку, що татарський чамбул рубiж перейшов i на землях наших криваву шкоду вчиняе.

Хочемо допомогти людям.

– На переправi чекати будете? – виказав обiзнанiсть у вiйськовiй справi пiп. – Добре дiло. А я вам навiщо? Якщо чисельнiсть людоловiв знаете, то впораетеся. Чи не вперше. А благословення церкви i Господа нашого завжди з вами.

– Нi, святий отче, не в цей раз, – хитнув головою Не-пийвода. Глянув на Тараса, котрий чинно мовчав, як i належить молодшому, коли старшi балакають. – А допомога твоя нам проти чорта потрiбна.