Невеличка драма

 – Отам йому довелося хоч-не-хоч лiкувати… а я був у нього за фельдшера…

– У вас спецiальностi одна вiд одноi краща! Ковбаси, фельдшер… Добре, хоч не ветеринарний!

– Не можна судити людину по спецiальностi! – болiсно скрикнув Льова i, засоромившись свого пориву, тихо додав: – Марто, я казав вам, ви знаете, що не те важить у людинi, що вона робить… Це варварський погляд, – сказав вiн i знову злякався. – Пробачте, я хотiв… сказати… що це помилково так дивитись на людину. Ви, може, образились, Марто, що я так говорю?

– Нi, нi, – мляво вiдповiла дiвчина, – кажiть, Льово, я вас охоче слухаю.

Льова радiсно ворухнувся.

– Ах, Марто, я можу багато сказати! Я не вважаю себе за розумного чи освiченого… навпаки, я от мало, дуже мало читаю, i менi iнодi боляче робиться, що я такий неук… Але я iнодi думаю, що не в науцi справа… Це зухвала думка, але я iнодi думаю так… Я дуже багато думаю, Марто, це, може, смiшно! Але кожен живе так, як може, – це сказав великий мудрець, глибше сказати не можна.

Коли зрозумiти це, тодi все зрозумiеш… Кожен живе так, як може – як це правильно, Марто! І ви, i я теж, i вашi сусiди, i всi люди живуть так, як можуть… Інакше вони жити не можуть…

– Що ж робити? – спитала дiвчина. – Якось сумно у вас виходить, нiби свого життя не можна змiнити. Це ви погано надумали! Нi, вашу теорiю треба викинути, на неi нiхто не пристане.

– І хай! – палко пiдхопив Льова. – А все-таки всi жили й житимуть так, як можуть… І нiчого, Марто, в цьому нема сумного… Можливостi кожного величезнi… Великi люди, – це тi, що використали своi можливостi…

– Отже, кожен може бути великим! – засмiялась Марта.

– Кожен, Марто! Хiба ви не почуваете хвилинами, що здатнi на щось велике? Тiльки не знаете, на що саме… Вся рiч у тiм, щоб знати себе, а знати себе найважче… життя вiдхиляе думки вiд самого себе… А ви, Марто, це цiлий свiт, великий свiтлий свiт… І так кожен, Марто… Те, що ми бачимо й чуемо в людинi, – це тiльки крихти… може, навiть найгiрше з того, що е в людинi… Через те й не можна судити людину по тому, де вона служить… Ви от дiловодка, чи реестраторка, чи машинiстка – хiба це важливо? Це для статистики, для вашого завiдувача, а для свiту ви новий, радiсний свiт…

– Ваша теорiя з сумноi обертаеться на веселу! Почувати себе цiлим свiтом – вiд цього нiхто не вiдмовиться… – сказала дiвчина.

 – Але свiт цей, Льово, ефемерний.