Невеличка драма

– Вiн сказав усе, що менi треба, – вiдповiла дочка.

Четверо в однiй кiмнатi, крiм дiвчини

Кiмната професора бiологiчноi хiмii на вулицi П’ятакова була згори донизу виповнена кострубатим порядком людини, заклопотаноi науковою працею. В цьому спецiально чоловiчому порядковi важить сама лиш доцiльнiсть, обдерта, як стара жебрачка, й заразом безоглядно ворожа до всяких питань естетики. Шафи на книжки, рiзного розмiру, матерiалу та кольору, насуплено стояли вздовж стiн – якi випинаючись, мов вагiтнi, вперед, заставленi книжками в два ряди на кожнiй полицi, iншi стрункi й високi, що вмiщали книжок тiльки в один ряд.

Серед них були й горорiзьбленi дубовi, й скромнi гладенькi сосновi, i пара американських – з десяток рiзноманiтних шаф, куплених випадково в мiру з’являлась на них потреба. Але не можна було заперечити, що всi вони, незважаючи на свою вiдмiннiсть, однаково добре застерiгали вiд пороху всю масу спецiальних книг, усерединi iх замкнутих. Надмiр книжок лежав дуже рiвними й акуратними купками на пiдвiконнi, трохи затемнюючи вдень кiмнату, та на столi до письма, якого абсолютна чистота могла навести на думку, що ним, можливо, нiхто й не користуеться. Стiл цей, хоч i завантажений книжками, видавався, проте, пустинним через вiдсутнiсть на ньому каламаря, бо Славенко писав винятково м’яким хiмiчним олiвцем, загостряючи його спецiальною машинкою, що нагадуе прилад шолушити кукурудзу в мiнiатюрi. По шухлядах у столi були складенi рiзнi папери й нотатки, рахунки на всiлякi дрiбнi витрати за кiлька рокiв, документи, листування, що зберiгалось у конвертах, де зазначено iм’я дописувача та його адресу – i все це так доладно, що господар мiг, не дивлячись, усе потрiбне йому зразу ж здобути. Великого клопоту довелось ученому зазнати, поки вiн призвичаiв до своiх вимог нову прибиральницю, яка, дарма що на честь ii замах учинено, все-таки лишилась у нього служити: це був уже не перший замах у ii життi, крiм того, працi в професора було мало, а ставку вона одержувала цiлу. Але вона мусила так орудувати в кiмнатi, щоб жодна рiч не була зсунута чи перекладена з свого питомого мiсця – коли б це сталося, настрiй Юрiя Олександровича рiшуче зiпсувався б на пiвдня, i вiн позбувся б потрiбного для працi спокою.

Стiни в брунатних шпалерах були вiльнi вiд будь-яких прикрас, рiзних там фотографiй чи картин, але так само й без павутиння; широка канапа була громiздка для кiмнати, але, з другого боку, надзвичайно зручна спати.