Невеличка драма

– Так, ти переконав мене, – сказав Славенко, що сидiв коло столу, вигiдно витягнувши ноги, – переконав, друже! Взагалi, добре зробив, що зайшов… Інодi почуваеш оту дурну потребу – даруй на словi – побачитись зi старими знайомими, а може, ще й нових придбати. Це, зрештою, безглуздо, бо всi люди однаково нецiкавi, обмеженi в своему особистому побутi, i всi особистi стосунки базуються передусiм на бiологiчних потребах, а потiм на звичцi й традицii. Є, наприклад, традицiя ходити в гостi, влаштовувати вечiрки тощо… Все це з неробства, друже, повiр менi! Нема чого робити, от i сходяться люди докупи… Жалюгiдна рiч! Бо такi сходини аж нiчогiсiнько не додають до нашого досвiду.

Помiркувати добре – на кий чорт менi бути знайомим, наприклад, з нiмецьким хiмiком Абдергальденом, видатним працiвником на полi бiологiчноi хiмii? Чи збагатять мене вiдомостi про його вигляд, костюм, дружину, вдачу? З мене досить прочитати його працi. І коли б ми могли зiбрати людську енергiю, що марно тратиться в так званих особистих стосунках, коли б могли скерувати ii в розумову працю…

– Але ж треба людям i спочити, – обiзвався з канапи Льова.

– Спочинок мусить бути дiйсний, – вiдповiв Славенко. – Але що то за спочинок, коли люди витрачають розумову енергiю на порожнi балачки, виснажують свiй мозок нiкчемними мiркуваннями про справи, якi iх не торкаються i не будуть торкатися? Я не згадую вже про той випадок, коли вони просто напиваються… Сон – от единий i дiйсний спочинок для людини! Але ми, нащадки звiра, живемо пiд владою безглуздих атавiзмiв, що iх знищать тiльки майбутнi поколiння… Тим-то й ти переконав мене.

Тiльки менi ще не зовсiм ясно, чому ми мусимо йти саме до цiеi дiвчини? Чи не краще було б просто походити мiстом?

– Це менi спало на думку випадково, – сказав Льова. – Але ти не пожалкуеш… це розумна й цiкава дiвчина…

– Якби я почав цiкавитися дiвчатами, то вся моя робота к чорту пiшла б! І дозволь наперед заперечити щодо ii розуму: саме слово «дiвчина» – ти вслухайся в нього, – мiстить у собi прикмету чогось недорозвиненого, дурного й обмеженого.

Якщо вона розумна, то я не певен, чи дiвчина вона… Аргумент «за» це те, що вона, як ти кажеш, украiнка. Мушу ж я десь на практицi застосувати свое знання, якщо вже набув його. А то виходить дивна рiч – нашiй увазi рекомендують мову, якоi не почуеш на вулицi i якою нема з ким розмовляти!

– О, вона чудово розмовляе по-украiнському, – радiсно сказав Льова.

– Тiльки умова – на пiвгодини.