Без пуття

Їй здавалось, що кругом неi десь поховались по свiтлицях якiсь царiвни, вiдьми, вовки в червоних шапочках та усяка казчана мара. В Настусi дуже заранi розвилась уява та мрiйнiсть.

Як Настуся дiйшла до зросту, ii мати посварилася з батьком на смерть. То були двi вдачi не тiльки не схожi, але навiть супротивнi одна однiй, неначе лютi вороги. Вiн був помiркована, статковита й практична людина. Його жiнка була непомiркована, розтратлива, любила розкiш та шикарне гойне життя й сипала грiшми, як половою. З ранку до вечора вони обое тiльки те й робили, що зачiпали одно одного докорами, сварились, змагались та лаялись.

Вона обридла йому гiрше печеноi редьки; вiн обрид iй i остогид так, що вона не могла й дивиться на його. Вона полаялась з ним, покинула його й виiхала за границю, щоб Настуся скiнчила в Парижi свое виховання i вчiння.

– Баба з воза – на колеса легше! – сказав Самусь перехрестившись. – Принаймнi в хатi буде тихо.

Але вiн помилився трохи: баба встала з воза, але на його колеса, на його кишенi стало ще важче.

Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижi Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французькоi мови та вислухать курс французькоi лiтератури. До неi ходив дорогий вчитель музики й виправляв ii гру на роялi. Скiнчивши свое виховання, Настуся з нудьга читала дуже багацько книжок, та все романiв. Але романтики, а найбiльше Жорж Санд та найновiшi декадентськi поети й повiстярi найбiльше припадали до ii нервовоi, мрiйноi, випещеноi, трохи збоченоi вдачi.

Довго вони з матiр'ю жили та швендяли по всiх усюдах за границею й, певно, жили б довше.

Але незабаром мати почала кородитись на груди, сохнуть та в'янути. Неспокiйнi усяковi пережитки незабаром дали себе знати. Щоб розбуркать своi слабкi нерви, вона впускала собi морфiй в лiве плече; на тому мiсцi в неi завсiгди наганяло болячки. Вона швидко заслабла на сухоти, довго лiчилась усякими лiками, побувала на усяких водах i врештi померла. Настуся трохи не збожеволiла, трохи сама не вмерла з горя та з туги. Вона мусила вернутись у Киiв до батька, в препротивну провiнцiю.

Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усiх усiм: i своею занадто вже вольною паризькою поведiнкою, i своiми рiзкими манерами, i своiм убранням, здоровецькими капелюшами з копицею страусових пер на головi. Перейнятлива, як мавпа, проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку. Де треба було обернутись, вона перекручувалась на однiй п'ятi раз або й двiчi.