Тріщини

Бо побачила вона те, що й сподiвалася побачити: шафу, яка була, вочевидь, ровесницею хазяйки-пенсiонерки; лiжко з металевими бильцями (чи не якийсь зальотний прапор притарганив з казарми за слоiк самогонки?); два стiльцi; столик пiд вiкном, а на ньому – настiльна лампа за сiм сорок, прозвана дотепниками «жидiвочкою».

– Так, – повторила Текля й поглянула через плече на Марiю. – Ну що ж, хоч чаем почастуй… А втiм, не треба! – передумала раптом. Впiймала пальцем рукав Марiiного халатика: – Зайдемо, без свiдкiв поговоримо, – скосила очi у бiк кухнi; була впевнена, що за непричиненими ii дверима причаiлась, ловлячи кожне слово, хазяйка: о, не треба мати надрозвиненоi iнтуiцii, аби знати, аби бути впевненою на сто двадцять вiдсоткiв, що саме так воно i е! Всi цi бабусi ох же й грiшнi на вухо – то, бувае, недокричишся до них, але як стае нагода щось пiдслухати, почують навiть, як у непошлюбленоi курвочки iз сусiднього будинку диван вночi порипуе…

8

Марiя вагалася, але Текля усiм своiм виглядом демонструвала, що свого намiру не вiдступиться.

Нi, вона не переконувала, не агiтувала, не наполягала, не впрошувала. Вона мовчки сидiла на лiжку й терпеливо чекала, коли дiвчина погодиться: «Що ж, хай буде по-твоему…»

Чекати iй довелося довго. Марiя кiлька разiв намагалася щось сказати, але Текля не давала iй вимовити i слова, самим лише поглядом наказуючи: «Не поспiшай, подумай добре!» Марiя двiчi чи тричi виходила з кiмнати, та коли поверталася, заставала Теклю у тiй же позi, все з тим же незмiнним виразом на обличчi, все з тим же незмiнним, рiшучим наказом в очах: «Не поспiшай, подумай!»

І врештi здалась:

– Що ж, – сказала, – хай буде, як ти хочеш…

9

Вiн пропав ненадовго.

– Здрастуй, – мовив спокiйно, нiби й не було помiж ними нiяких непорозумiнь, нiби зустрiч ця цiлком природня i навiть звично-буденна.

Марiя не вiдповiла й не глянула в його бiк. Ковзнула байдужим поглядом по жоржинах i поготiв. Та, якщо по правдi, квiти ii дещо заiнтригували. Це було щось нове й незрозумiле: навiщо цей маскарад? Невже думае, що вона клюне на цей банальний трюк? Хiба не вiдчувае, що може розраховувати тiльки на те, щоб отримати ними по мармизi?

Вiн помiтив той ii позирк i, здаеться, зрозумiв його.