Гріхи батьків

Хоча Геслер i став свiдком хабара, то нiяк цього не показав.

– Ви двое – ходiть за мною! – звелiв вiн обом.

Квiнн хутко наздогнав Гаррi, щоб Мейсон раптом не передумав.

Двое нових в’язнiв прошкували довгим цегляним коридором, аж поки Геслер не зупинився бiля дверей до душовоi, в якiй двi вузькi дерев’янi лавки були прикрученi до стiни iз рушниками.

– Роздягнiться й мийтесь, – наказав Геслер.

Гаррi повiльно знiмав свiй костюм, кремову сорочку iз жорстким комiрцем i смугасту краватку. Це все пан Джелкс порадив одягнути на судове засiдання, щоб справити хороше враження.

Проблема була лише в тому, що вiн обрав не того суддю. Квiнн уже хлюпався пiд душем, а Гаррi все ще роззувався. Вiн повернув кран, i струмiнь води неохоче закрапав на його лисину. Потiм вiн пiдняв iз пiдлоги шмат мила i став митися. Гаррi ступив пiд холодний струмiнь сусiднього крана, i Квiнн передав йому обмилок.

– Нагадайте менi перебалакати з начальником про пiльги, – сказав Квiнн, узявши вологий рушник, великий, як скатертина.

Губи Геслера зневажливо стиснулися.

– Одягайтесь i гайда за мною! – звелiв вiн, хоча Гаррi ще не закiнчив митися.

Геслер енергiйним кроком iшов коридором, а напiводягнений, iще мокрий Гаррi намагався не вiдставати. Вони зупинилися бiля подвiйних дверей iз табличкою «Склад». Геслер рiшуче постукав, за мить дверi вiдчинилися, звiдти виглянув втомлений життям офiцер, котрий цмулив самокрутку. Побачивши Квiнна, офiцер усмiхнувся.

– Не впевнений, що твоя роба вже повернулася з пральнi, Квiнне, – сказав вiн.

– Тож менi знадобиться новий комплект, пане Ньюболд? – Квiнн нахилився i вийняв папiрець iз iншоi шкарпетки, який вмить зник. – Моi потреби простi, – додав вiн. – Ковдра, два бавовняних простирадла, подушка, наволочка…

Офiцер брав кожен предмет iз полиць перед ним i складав iх купкою на лавi.

– …двi сорочки, три пари шкарпеток, двое штанiв, два рушники, миска, тарiлка, нiж, виделка та ложка. А ще бритва, зубна щiтка й тюбик зубноi пасти – бажано «Колгейту»…

Ньюболд мовчки вибирав необхiдне.

Купка Квiнна все збiльшувалася.

– Щось iще? – врештi-решт запитав вiн, нiби Квiнн – дуже цiнний клiент, котрий, ймовiрно, ще повернеться.

– Аякже! Мiй приятель лейтенант Бредшоу потребуе такого ж комплекту, а позаяк вiн офiцер i джентльмен, то подбайте, щоб вiн отримав усе необхiдне.

На подив Гаррi, Ньюболд узявся складати ще одну купку, прискiпливо вибираючи кожен предмет.