Гріхи батьків

?

О сьомiй годинi прозвучала сирена, що розбудила всiх в’язнiв, котрi просидiли достатньо довго, щоб насолоджуватися нiчним сном. «Коли спиш, ти не в тюрмi», – такими були останнi слова, якi Квiнн пробурмотiв перед тим, як зануритись у глибокий сон i гучно захропти. Та це не турбувало Гаррi. Його дядько Стен був хропуном вищого гатунку.

Гаррi виснував кiлька важливих для себе речей упродовж цiеi довгоi безсонноi ночi. Щоб якось пережити цю даремну та жорстоку трату часу, «Том» стане взiрцевим в’язнем, сподiваючись, що йому зменшать термiн покарання за хорошу поведiнку.

Вiн спробуе влаштуватися на роботу до бiблiотеки i записати в щоденник все, що сталося до того, як його засудили, i про все, що станеться, доки перебуватиме за гратами. Вiн також пiдтримуватиме свою форму на випадок, якщо вiйна в Європi все ще вируватиме, щоби бути готовим взяти в нiй участь пiсля того, як звiльниться.

Коли Гаррi щойно спустився з горiшнiх нар, Квiнн уже був одягнений.

– А що тепер? – поцiкавився Гаррi, як новачок у перший день свого навчання.

– Снiданок, – повiдомив Квiнн. – Одягайся, бери тарiлку та кухоль i приготуйся до вiдмикання дверей. Якщо запiзнитися навiть на кiлька секунд, декотрi охоронцi iз задоволенням захряснуть дверi перед твоiм носом.

Гаррi узявся натягати штани.

– І не розмовляй дорогою до iдальнi, – додав Квiнн. – Це привертае до тебе увагу, що дуже дратуе рецидивiстiв. Краще взагалi не розмовляти нi з ким аж до другого року вiдсидки.

Гаррi засмiявся б, але не був упевнений, чи Квiнн жартуе.

Вiн почув, як ключ обернувся у замку, i дверi камери вiдчинилися. Квiнн вискочив, мов сiрий гончак iз загону, а його спiвкамерник вiдстав лише на крок. Вони приедналися до довгоi черги мовчазних в’язнiв, котрi проходили майданчиком повз вiдчиненi дверi порожнiх камер, перед тим як спуститися спiральними сходами на перший поверх, де снiдали iхнi друзi по нещастю.

Колона зупинилася ще задовго до того, як дiйшла до iдальнi. Гаррi спостерiгав за служками в коротких бiлих куртках, котрi стояли коло казанiв.

Охоронець iз кийком у довгiй бiлiй куртцi стежив за всiма, щоби переконатися, що нiхто не отримав зайву порцiю.

– Як приемно бачити вас знову, пане Сiдделл, – тихо зронив Пет охоронцю, як тiльки вони дiйшли до початку черги.

Двое чоловiкiв потиснули руки навзаем, нiби давнi друзi. Цього разу Гаррi не змiг помiтити, як грошi переходять iз рук у руки, але стриманий кивок пана Сiдделла вказав на те, що угоду скрiплено.