Гріхи батьків

Так вiн дiзнався про вторгнення до Францii i про те, що Невiлл Чемберлен подав у вiдставку з посади прем’ер-мiнiстра, а Вiнстон Черчилль його замiнив.

Це не був вибiр кожного, але Гаррi ще не забув промови Черчилля, коли той вручав нагороди в Бристольськiй гiмназii. Вiн не сумнiвався в тому, що Британiю очолив хороший лiдер. І Гаррi знову проклинав долю, що вiн зараз – лише заступник бiблiотекаря в американськiй буцегарнi, а не офiцер Королiвського флоту. Упродовж останньоi години дня, коли Гаррi не мав iншоi роботи, вiн заповнював свiй щоденник.

?

Гаррi знадобилося трохи бiльше мiсяця, щоби реорганiзувати розмiщення всiх книжок за вiдповiдними категорiями: окремо художня лiтература й окремо – все iнше.

Упродовж наступного мiсяця вiн розбив iх на ще меншi пiдгрупи. Тож в’язням бiльше не доводилося гаяти часу на пошуки якоiсь книги, примiром, iз обробляння дерева. Вiн пояснив Лойду, що коли мова заходить не про белетристику, категорiя важливiша за iм’я автора. Лойд лише стенув на це плечима.

У недiлю вранцi Гаррi ладнав вiзочок й прошкував усiма чотирма блоками, забираючи книжки в ув’язнених, адже декотрi не повертали iх бiльше року. Вiн очiкував, що рецидивiсти у блоцi Д обурюватимуться, навiть намагатимуться затiяти бiйку при вторгненнi. Насправдi ж усi хотiли познайомитися з чоловiком, котрий перевiв Геслера до Пiрпойнту.

При зустрiчi з колегiею Геслеру запропонували вищу посаду в Пiрпойнтi, i вiн прийняв це пiдвищення по службi, оскiльки це було ближче до рiдного мiста.

Хоча Гаррi зроду не патякав, що саме вiн доклав руку до переведення Геслера, Квiнн уже подбав про те, щоби цю iсторiю передавали з вух у вуха, поки вона не перетворилася на легенду.

Пiд час своiх вояжiв блоками у пошуках зниклих книг Гаррi часто пiдслуховував теревенi, якi записував у свiй щоденник увечерi.

?

Інодi до бiблiотеки заходив начальник, не в останню чергу через те, що коли Гаррi з’явився перед комiсiею, то назвав ставлення пана Свонсона щодо освiти в’язнiв смiливим, творчим i далекоглядним.

Гаррi не мiг навiть уявити, яку неймовiрну кiлькiсть незаслужених лестощiв начальник iз задоволенням поглинав.

Пiсля перших трьох мiсяцiв його роботи запити на книжки зросли на чотирнадцять вiдсоткiв. Коли Гаррi запитав у начальника дозволу органiзувати вечiрнi читання, Свонсон на мить повагався, але поступився, бо Гаррi знову повторив слова: «смiливо, творчо та далекоглядно».