Гріхи батьків

Вона намагалася позбутися думки про затоплення «Атенii»[4 - «Атенiя» – британський пасажирський лайнер, що його 3 вересня 1939-го, всього через кiлька годин пiсля оголошення урядом Об’еднаного Королiвства вiйни Нiмеччинi, потопив пiдводний човен U-30 пiд командуванням оберлейтенанта Фрiтца-Юлiуса Лемпа, помилково прийнявши його за вiйськовий крейсер. «Атенiя» стала першим кораблем, потопленим нiмецькими пiдводними човнами у Другiй свiтовiй вiйнi.] кiлька мiсяцiв тому, а ще ймовiрнiсть узагалi не потрапити до Нью-Йорка…

Вона написала довгого листа матерi, в якому намагалася пояснити, чому буде вiдсутня кiлька тижнiв (щонайбiльше три) i лише сподiвалася, що та ii зрозумiе.

Але вона не могла написати листа Себастьяну, щоб повiдомити, що мама вирушае на пошуки його батька, котрий пропав безвiсти. Вона постiйно намагалася переконати себе, що робить це для сина не менше, нiж для себе.

Сер Волтер знову запропонував познайомити ii з капiтаном «Зiрки Канзасу». Але Емма ще раз ввiчливо вiдмовилася, оскiльки це не вписувалося в ii план залишатися iнкогнiто.

Вiн також дав iй розпливчастий опис доктора Воллеса, i, звiсно, нiхто з тих, хто зiйшов iз корабля того ранку, навiть приблизно його не нагадував. Однак сер Волтер змiг повiдомити ще двi цiннi звiстки. «Зiрка Канзасу» вирушила того ж вечора з вiдпливом. Крiм цього, доглядача зазвичай можна знайти в його каютi мiж другою та п’ятою годиною щодня, бо в цей час вiн заповнюе корабельну документацiю. І що iще важливiше: саме вiн вiдповiдав за працевлаштування нових членiв екiпажу.

Напередоднi Емма написала дiдусевi, щоб подякувати йому за допомогу, але вона не зiзналася, що намiрилася вчинити, хоча й вiдчувала, що вiн i сам здогадуеться.

Пiсля того як годинник на будiвлi Беррiнгтон-хаусу вдарив двiчi, а доктор Воллес так i не з’явився, Емма пiдхопила свою маленьку валiзку i вирiшила, що настав час прогулятися до доглядача. Коли вона нервово ступила на сходи, то запитала першого ж чоловiка в унiформi, як знайти потрiбну каюту.

Їй повiдомили, що вона мiститься нижче на кормi.

Вона помiтила пасажира, котрий сходив униз широкими схiдцями, i подалася за ним туди, де, на ii думку, був нижнiй рiвень, але оскiльки вона не мала уявлення, де розташована корма, то стала в чергу до iнформацiйного бюро.

За стiйкою стояли двi дiвчини, одягненi в темно-синi одностроi та бiлi блузки. Вони намагалися вiдповiдати на всi запитання пасажирiв, зберiгаючи обличчя привiтними.