Гріхи батьків

А пiдсудного, ймовiрно, виправдають. Не буде нiяких заголовкiв на кшталт «Каiн та Авель», коли суддi призначають пiдсудному електричного стiльця.

Перший дзвiнок пролунав о полуднi, в iншому кутку кiмнати вiдчинилися дверi, i з’явився суддя Еткiнс. Вiн повiльно пройшовся залою i зайняв свое мiсце за столом на пiдвищеннi. Вiдтак кивнув у бiк окружного прокурора, нiби вже знав, що той мае сказати.

Молодий юрист пiдвiвся з-за стола для прокурорiв i заявив, що з Томаса Бредшоу знiмають звинувачення в убивствi, але пред’являють iнше – дезертирство з Вiйськово-морських сил США.

– А друге звинувачення щодо дезертирства ваш клiент визнае?

– Так, – оголосив Джелкс. – Сподiваюся, що ваша честь буде поблажливою до мого клiента в цьому звинуваченнi, адже менi не треба нагадувати вам, що це його перше правопорушення i до цього прикрого вчинку вiн мав бездоганну репутацiю.

Суддя Еткiнс спохмурнiв.

– Пане Джелкс! – зауважив вiн. – Дехто може подумати, що офiцер, котрий тiкае вiд обов’язку служби в своiй краiнi, – це злочин, не настiльки тяжкий, як убивство. Але я не повинен нагадувати вам, що донедавна за таке правопорушення могли засудити до розстрiлу!

Гаррi не повiрив почутому. Що ж Джелкс? А той втупився у суддю.

– Саме це маючи на увазi, – продовжив Еткiнс, – я засуджую лейтенанта Томаса Бредшоу до шести рокiв позбавлення волi!

Вiн стукнув молотком i додав: «Наступна справа»!

Гаррi хотiв висловити свiй протест – що ж це коiться?

– Ви ж менi казали… – почав було Гаррi, але Джелкс уже повернувся спиною до свого клiента i вийшов iз зали.

Гаррi хотiв кинутися за ним. Але двое охоронцiв ухопили його за руки, заламали iх за спину i шпарко одягли кайданки. Затим вивели його iз залу суду через бiчнi дверi.

Вiн озирнувся i встиг побачити, як Сефтон Джелкс тиснув руку якомусь чоловiковi середнього вiку, котрий радо вiтав його з добре виконаною роботою.

2

Гаррi безцеремонно вiдвели довгим, тьмяно освiтленим коридором до дверей. На порожньому подвiр’i стояв жовтий автобус без номера чи таблички маршруту. Бiля дверей стояв дебелий охоронець, вiн стискав у руках гвинтiвку i кивнув Гаррi, щоб той зайшов досередини. Іншi охоронцi пiдштовхнули в’язня, аби той не пручався.