Гріхи батьків

Томас вступив до вiйськово-морського флоту, коли йому було сiмнадцять, i, як ви вже знаете, не був у Америцi чотири роки. Тому якщо визнаете свою провину, то перебуватимете в залi суду лише якихось двадцять хвилин.

– Але коли я вiдкрию рота, всi одразу ж зрозумiють, що я не американець!

– Тому й не вiдкривайте рота, пане Клiфтон.

У цього адвоката, здаеться, на все були готовi вiдповiдi. Гаррi наважився на ще одне запитання.

– В Англii на процесi про вбивство завжди присутня купа журналiстiв, та ще й публiка з самого ранку стовбичить при входi з надiею побачити пiдсудного…

– Пане Клiфтон, чи знаете ви, що у Нью-Йорку вiдбуваеться чотирнадцять судових процесiв про вбивства? Зокрема й сумнозвiсна справа «ката з ножицями»? Сумнiваюся, аби навiть якийсь жовтодзьобий репортер зацiкавився вашою справою.

– Менi треба трохи часу, аби обмiркувати все це…

Джелкс зиркнув на годинник.

– Нам треба з’явитися до суддi Еткiнса опiвднi. Отож у вас е десь година, щоби прийняти рiшення, пане Клiфтон.

Вiн покликав охоронця, i той вiдчинив дверi камери.

– Якщо захочете вiдмовитися вiд моiх послуг – бажаю удачi. А як нi – до зустрiчi, – додав правник на порозi камери.

Гаррi сiв на краю двоярусних нарiв, зважуючи пропозицiю Сефтона Джелкса. Зрештою, вiн не сумнiвався, що у сивочолого адвоката був свiй план. Адже шiсть мiсяцiв таки набагато краще, нiж шiсть рокiв. Зрештою, до кого ж iще вiн зможе звернутися, окрiм цього досвiдченого юриста? Якби ж то хоч на кiлька хвилин опинитися у кабiнетi сера Волтера Беррiнгтона та попросити в нього поради…

?

Годиною пiзнiше Гаррi одягнув темно-синiй костюм, кремову сорочку з накрохмаленим комiрцем i смугастою краваткою.

З кайданками на руках його всадовили до тюремноi машини й вiдвезли пiд озброеною охороною до будiвлi суду.

– Нiхто не повинен повiрити, що ви здатнi на вбивство, – навчав Джелкс пiсля того, як кравець навiдав камеру Гаррi з костюмом, сорочкою i купою краваток.

– Я не вбивця, – нагадав йому в’язень.

Гаррi зустрiвся з Джелксом у коридорi суду.

Адвокат подарував йому таку ж посмiшку, як i пiд час першоi зустрiчi. Вони пройшли центральним проходом без зупинки. Адвокат зайняв вiльне мiсце за своiм столом.

Гаррi сiв на вiдведене мiсце, i кайданки з нього зняли. Пiдсудний огледiв майже порожню залу для засiдань. Джелкс таки мав рацiю. Мало кого з представникiв громадськостi (i точно не пресу) зацiкавила ця справа. Для них це, мабуть, було лише черговим побутовим злочином.