Людиною він був

Опозицiя пiдбадьорила свого лiдера оплесками.

– Тож буду радий привiтати мою шляхетну родичку з чудовою iнавгурацiйною промовою, але раджу iй смакувати цю мить, бо коли вона наступного разу повернеться на трибуну, цей бiк палати сидiтиме в очiкуваннi ii звiту, i дозвольте менi запевнити шляхетну баронесу, що вона бiльше не зможе покладатися на хоч якусь братську допомогу. І тодi iй доведеться виграти i битву, i вiйну.

Опозицiйнi лави виглядали так, нiби не могли дочекатися цього протистояння.

Емма посмiхнулася й гадала, скiльки людей у палатi здивувалися б, якби дiзналися, яку кiлькiсть ii промови пiдготував саме цей шляхетний лорд, котрий зараз вказував на неi. Вiн навiть слухав ii репетицiю на кухнi на Смiт-сквер минулоi ночi. Емма лише хотiла б, щоб iхня мати сидiла на гостьовiй галереi i спостерiгала, як вони знову сваряться.

* * *

Пан Сатклiфф, директор школи Гренджмут, був вельми вдячний, коли ледi Беррiнгтон привезла Фреддi назад до Шотландii, i як тiльки хлопчик неохоче повернувся до свого класу, поцiкавився, чи не може вiн перебалакати з нею.

Карiн легко погодилася, позаяк пообiцяла Джайлзу, що спробуе з’ясувати причину, чому Фреддi накивав зi школи п’ятами.

Пiсля того як вони влаштувались у його кабiнетi, директор не став гаяти часу i торкнувся теми, що стосувалася iх обох.

– Добре, що ваш чоловiк не приiхав iз вами, ледi Беррiнгтон, – почав вiн, – бо це дозволить менi бути бiльш вiдвертим щодо Фреддi.

Боюся, що хлопчик нiколи насправдi не почувався тут добре з того дня, коли прибув сюди, i боюся, що в цьому винна його мати.

– Якщо ви маете на увазi ледi Вiрджинiю, – зауважила Карiн, – я впевнена: ви знаете, що вона не його мати.

– Я скорiше припустив би таке, – сказав директор, – бо це пояснювало б, чому вона жодного разу не вiдвiдала Фреддi, поки вiн тут був.

– І вона нiколи цього не зробить, – додала Карiн, – адже це не вiдповiдае ii метi.

– І хоча лорд Фенвiк робить усе, що в його силах, аби допомогти, – правив далi пан Сатклiфф, – вiн не батько хлопчика, i боюся, що ситуацiя погiршилася, коли Фреддi вперше зустрiв вашого чоловiка.

– Але я вважала, що iхне знайомство пiшло на краще хлопчику.

– Фреддi також так вважае. Кiлька днiв вiн нi про що iнше й не згадував. Насправдi, повернувшись до початку семестру, вiн був уже зовсiм iншою дитиною.