Людиною він був

Його бiльше не переслiдували хлопцi, котрi постiйно дражнили його через його матiр, бо тепер вiн був натхненний тим, хто, як йому хотiлося, мiг бути його батьком. З того дня вiн став переглядати газети у пошуках будь-якоi згадки про лорда Беррiнгтона. Вiдколи зателефонував ваш чоловiк, аби повiдомити, що Фреддi з ним у Лондонi, я не здивувався.

– А чи знаете ви, що Джайлз писав Фреддi, бажаючи йому всiлякоi удачi у матчi з крикету «Замок» проти «Селища», i попросив його повiдомити про результат, але вiдповiдi не отримав.

– Цього листа вiн весь час носить iз собою, – поiнформував директор, – але, на жаль, вiн схибив, i його команда програла, i це пояснюе, чому вiн так i не вiдповiв.

– Дуже сумно, – зiтхнула Карiн. – Але можу вас запевнити, що Джайлз хибив набагато частiше, нiж набирав бали на полi та поза ним.

– Але хлопець цього не мiг знати, а його единим досвiдом спiлкування з родичами була ледi Вiрджинiя. А тепер погляньте, до чого дiйшло.

– Якщо я можу чимось допомогти, скажiть що…

– Є таке, ледi Беррiнгтон, – директор зробив паузу.

 – Я знаю, що ви час вiд часу приiжджаете до Шотландii i могли б подумати про те, щоб узяти Фреддi на вихiднi?

– Чому ж лише на вихiднi? Якщо Арчi Фенвiк погодиться, Фреддi також може приеднатися до нас у Малджелрi пiд час лiтнiх вакацiй.

– Маю визнати, що це була iдея лорда Фенвiка. Вiн розповiв менi про випадкову зустрiч Фреддi з вашим чоловiком.

– Цiкаво, чи це було випадково?

Директор не вiдповiв i просто додав:

– Як гадаете, лорд Беррiнгтон вiдреагуе на мою пропо-

зицiю?

– Вiдкрию вам маленький секрет, – сказала Карiн.

 – Вiн уже вiдмiряв двадцять два ярди, на яких можна облаштувати поле для крикету.

– Тодi можете сказати своему чоловiковi, що Фреддi, мабуть, буде наймолодшим учасником, який будь-коли грав у шкiльнiй одинадцятцi.

– Джайлз буде в захватi. Але чи можу я висловити одне невеличке прохання, пане директор?

– Певна рiч, ледi Беррiнгтон.

– Чи можна менi сказати Фреддi, що саме ми вирiшили, iще до мого повернення до Лондона?

10

Коли Джеймс Келлеген виступив iз заключною промовою як лiдер Лейбористськоi партii на щорiчнiй конференцii у Блекпулi, Джайлз второпав, що якщо пiдтримае не того кандидата, котрий змiнить керiвника партii, його полiтичнiй кар’ерi настане гаплик.

Коли чотири колишнiх урядових мiнiстри виявили своi амбiцii, вiн не сумнiвався, що е лише двое серйозних кандидатiв.