Лише час підкаже

– Але ж тобi доведеться працювати й уночi? – запитав Гаррi, коли закiнчив облизувати миску Стена iз залишками кашi.

– Нi, я не буду, – заперечила Мейзi, погладивши п’ятiрнею волосся сина. – Ба навiть бiльше: матиму один вихiдний день на два тижнi.

– А ти маеш вiдповiдний одяг для такого великого готелю, як «Королiвський»? – поцiкавилася бабуся.

– Менi видадуть унiформу й свiжий бiлий фартух щодня. У готелi навiть е своя пральня.

– Не сумнiваюся, – зазначила бабуся, – але передбачаю одну проблему, адже нам усiм доведеться навчитися жити з…

– З чим, мамо? – запитала Мейзi.

– Ти врештi-решт зможеш заробляти бiльше за Стена, а це йому не сподобаеться анiтрохи.

– Тодi йому доведеться iз цим змиритися, чи не так? – промовив дiдусь, уперше за кiлька тижнiв висловивши свою думку.

* * *

Додатковi грошi стали неабияк корисними, особливо пiсля того, що сталося на Великдень. Мейзi вже намiрялася покинути церкву пiсля служби, коли панна Мандей цiлеспрямовано попрямувала проходом до неi.

– Чи можу я побалакати з вами особисто, панi Клiфтон? – запитала вона i, розвернувшись, подалася у бiк захристя.

Мейзi гналася за нею, неначе малюк за Гамельнським дудариком[6 - Гамельнський дударик – персонаж середньовiчноi нiмецькоi казки. Його ошукав магiстрат мiста Гамельн, який вiдмовився виплатити винагороду за порятунок мiста вiд пацюкiв, i той за допомогою чаклунства вивiв за собою мiських дiтей, якi потiм згинули навiки.]. Вона боялася найгiршого.

Жiнка зайшла за регенткою хору до захристя i вiдчула, як ii ноги пiдкосилися, коли побачила преподобного Воттса, пана Голкомба та iще якогось чоловiка, якi стояли там. Коли панна Мандей тихо причинила дверi за нею, Мейзi нестримно затiпало.

Преподобний Воттс поклав руку iй на плече.

– Нема потреби так переживати, моя люба, – запевнив вiн. – Навпаки, сподiваюся, що ви визнаете нас провiсниками радiсних новин, – додав вiн i запропонував iй присiсти.

Мейзi опустилася у крiсло, але ii все одно не перестало сiпати. Щойно всi сiли, слово взяла панна Мандей.

– Ми хотiли поговорити з вами про Гаррi, панi Клiфтон, – почала вона.

Мейзi стиснула зуби: що мiг той хлопчисько накоiти такого, щоб зiбрати докупи трьох таких поважних людей?

– Не буду ходити навколо, – продовжила регентка. – Хормейстер iз Святого Беди пiдходив до мене i запитав, чи не забажае Гаррi подати свое iм’я на iхню хорову стипендiю.