Лише час підкаже

– Але ж вiн дуже щасливий у церквi Святого Рiздва, – розгубилася Мейзi. – Та й де та церква Святого Беди? Нiколи не чула про неi.

– Святого Беди – не церква, – пояснила панна Мандей. – Це хорова школа, яка готуе кадри для церкви Святоi Марii у Редклiфi, яку, як вiдомо, королева Елiзабет описала як найкращий i найбагатший храм у всiй краiнi.

– Чи доведеться йому змiнити також i школу, як i церкву? – запитала Мейзi з недовiрою.

– Спробуйте поглянути на це як на можливiсть, що може змiнити все його життя, панi Клiфтон, – утрутився пан Голкомб, вперше озвавшись.

– Але ж як йому тягатися з тамтешнiми тямущими хлопцями?

– Сумнiваюся, що у школi Святого Беди е багато дiтей, розумнiших за Гаррi, – зауважив пан Голкомб. – Адже вiн найметкiший хлопчина з усiх, кого я будь-коли навчав. Хоча бувае, що хтось iз хлопчикiв випадково й потрапляе до гiмназii, однак жодному з наших учнiв зроду не пропонували вступити до школи Святого Беди.

– Є i ще щось, що вам потрiбно знати, перш нiж прийняти рiшення, – додав преподобний Воттс.

Мейзi стривожилася ще бiльше.

– Гаррi доведеться поiхати з дому на весь термiн навчання, адже Святий Беда – iнтернат.

– Тодi про це й мови бути не може, – виснувала Мейзi. – Я не можу собi цього дозволити.

– Це не стане проблемою, – заперечила панна Мандей. – Якщо Гаррi запропонують стипендiю, школа не лише вiдмовиться вiд будь-яких грошових внескiв, але й виплачуватиме йому стипендiю десять фунтiв на триместр.

– А хiба це не одна з тих шкiл, де батьки носять костюми та краватки, а матерi не працюють? – запитала Мейзi.

– Іще й не таке, – видихнула панна Мандей, намагаючись пролити бiльше свiтла на тему. – Викладачi там носять довгi чорнi хламиди й квадратнi шапки на головах.

– І все ж, – наполягав преподобний Воттс, – принаймнi Гаррi там не лупцюватимуть паском. Учителi Святого Беди набагато педагогiчнiшi. Вони використовують для цього цiпки.

Не засмiялася лише Мейзi.

– А якщо вiн не захоче пiти з дому? – запитала вона. – Вiн уже звик до Меррiвудськоi початковоi школи i не захоче вiдмовлятися вiд мiсця старшого хориста у церквi Святого Рiздва.

– Маю зiзнатися, що моя втрата буде навiть бiльшою, нiж його, – зiтхнула панна Мандей. – Але я впевнена, що наш Господь не захоче, щоб я стала на шляху такоi обдарованоi дитини винятково через своi власнi егоiстичнi бажання, – додала вона тихо.