Лише час підкаже

– Навiть якщо я погоджуся, – сказала Мейзi, викладаючи свою останню карту, – це не означае, що й Гаррi на це пристане.

– Минулого тижня я спiлкувався з хлопцем, – зiзнався пан Голкомб. – Звiсно, вiн боiться такого виклику, i якщо пригадаю достеменно слова, то вiн сказав: «Я хотiв би туди пiти, сер, але лише в тому разi, якщо ви вважаете мене гiдним». – Окрiм цього, – додав учитель iще до того, як Мейзi змогла щось сказати, – вiн дав зрозумiти, що навiть не розглядатиме цю iдею, якщо не погодиться його мати.

* * *

Гаррi водночас був сповнений жаху i захвату вiд думки про вступний iспит, але так само був стурбований i тим, що може провалитися й дозволити розчаруватися стiльком людям, якi прагнули його успiху за межами дому.

Упродовж наступного триместру вiн не пропустив жодного уроку в Меррiвудi, а коли повертався додому ввечерi, то йшов прямо до спальнi, яку дiлив iз дядьком Стеном, i там при свiтлi свiчки годинами студiював предмети, про якi ранiше навiть не здогадувався, що вони iснують.

Траплялися навiть випадки, коли мати знаходила Гаррi, який заснув на пiдлозi, а розгорнутi книжки були розкиданi навколо.

Уранцi кожноi суботи пiдлiток продовжував навiдувати Старого Джека, котрий, як виявилося, багато знав про школу Святого Беди i продовжував навчати Гаррi багатьох рiзних речей, нiби точно знав, де саме зупинився пан Голкомб.

По обiдi в суботу, на велике невдоволення дядька Стена, Гаррi бiльше не супроводжував його на стадiон «Ештон-гейт», де вiдбувалися матчi за участi клубу «Бристоль-сiтi», а повертався до Меррiвуда, де пан Голкомб займався з ним додатково.

Минуть iще роки, перш нiж Гаррi дiзнаеться, що пан Голкомб також вiдмовився i вiд своiх регулярних вiзитiв пiдтримки «вiльшанок» заради його освiти.

Коли пiдiйшов час iспиту, Гаррi ще бiльше боявся невдачi, нiж можливого успiху.

Призначеного дня пан Голкомб супроводжував свого зоряного учня до Колстон-холу[7 - «Колстон-хол» – велика концертна зала в Бристолi.], де проходило двогодинне прослуховування.

Вiн залишив Гаррi бiля входу в будiвлю зi словами:

– Не забудьте прочитати кожне запитання двiчi, перш нiж узятися за свою ручку.

Цю пораду вiн повторював по кiлька разiв упродовж усього минулого тижня. Гаррi нервово всмiхнувся i потиснув руку пану Голкомбу, нiби вони були давнiми друзями.

Вiн увiйшов до зали, щоб побачити там близько шiстдесяти iнших хлопцiв, якi гуртувалися маленькими зграйками i теревенили.