Лише час підкаже

Гаррi вiдчинив свою й узявся викладати звiдти одяг та акуратно складати його у двi шухляди бiля лiжка. Його мати поклала мiж сорочками плитку шоколаду «П’ять хлопчикiв Фрая». Вiн сховав ii пiд подушку.

Задзеленчав дзвоник.

– Час роздягатися! – оголосив Фiшер.

Гаррi зроду не роздягався перед жодним iншим хлопцем, не кажучи вже про повну кiмнату пiдлiткiв. Вiн обернувся до стiни, повiльно зняв одежу та швидко натягнув пiжаму. Пiсля того, як зав’язав поясок свого халата, пiшов за iншими хлопцями до лазнички.

Ще раз уважно поспостерiгав за тим, як iншi вмивали обличчя фланелевими губками, перш нiж почистити зуби. У нього не було нi фланелевоi губки, нi зубноi щiтки. Хлопець iз сусiднього лiжка покопався у своему мiшечку та подарував йому зовсiм нову зубну щiтку i тюбик iз зубною пастою. Гаррi не хотiв брати подарунок, доки хлопчик не заспокоiв:

– Моя мати завжди все кладе по два.

– Дякую, – зрадiв Гаррi.

Хоча почистив зуби швидко, вiн усе одно одним iз останнiх повернувся до спальнi.

Шугонув у лiжко – два чистих простирадла, двi ковдри i м’яка подушка. Озирнувшись, побачив, що Дiкiнс читае пiдручник iз латини Кеннедi, а iнший хлопчик сказав:

– Ця подушка тверда.

– Хочеш помiнятися зi мною? – запропонував Гаррi.

– Гадаю, що вони всi однаковi, – промовив хлопець з усмiшкою, – але все одно спасибi.

Гаррi витягнув шоколад з-пiд подушки i подiлив плитку на три частини. Одну вручив Дiкiнсу, а другу – хлопцевi, який подарував йому зубну щiтку та пасту.

– Бачу, що твоя матiнка набагато розумнiша, нiж моя, – сказав той пiсля того, як вiдкусив шматочок.

Ще один дзвоник.

– До речi, мое iм’я – Джайлз Беррiнгтон. А твое?

– Клiфтон. Гаррi Клiфтон.

Гаррi довго не мiг заснути, насамперед тому, що лiжко було незвично зручним. Чи можливо таке, що Джайлз був пов’язаний iз одним iз трьох чоловiкiв, котрi знали правду про те, як насправдi помер його батько? Якщо так, то чи був вiн вилiплений iз того ж тiста, що i його батько або дiдусь? Раптом Гаррi стало дуже самотньо.

Вiн вiдкрутив кришечку зубноi пасти, яку йому дав Беррiнгтон, i став смоктати ii, доки не заснув.

* * *

Коли наступного ранку о пiв на сьому задзеленчав уже знайомий дзвоник, Гаррi повiльно пiднявся з лiжка, почуваючись геть хворим. Вiн почовгав за Дiкiнсом до вбиральнi, щоб знайти там Джайлза, який пробував воду.

– Як гадаете, в цьому мiсцi хоча б чули про гарячу воду? – запитав вiн.