Лише час підкаже

Гаррi потиснув руку жiнцi, яка була ненабагато вищою, нiж вiн сам, а та подарувала йому таку теплу посмiшку, що хлопець вiдразу став почуватися невимушено.

– Чому б нам не перейти до вiтальнi i випити чаю? – запропонувала господиня.

Вона вiдвела хлопцiв iз зали до великого покою, вiкна якого виходили на газон.

Коли Гаррi увiйшов до кiмнати, то хотiв не сiдати, а роздивлятися картини, якi висiли на кожнiй стiнi. Проте панi Беррiнгтон указала йому на канапу. Хлопець опустився на плюшевi подушки i не мiг вiдвести погляду вiд вiкна, де коротко пiдстрижений газон був таким великим, щоб на ньому можна було грати в крикет.

За галявиною Гаррi мiг побачити озеро, в якому задоволенi качки безцiльно швендяли навколо, вочевидь, у них не було потреби турбуватися, звiдки вiзьметься корм. Дiкiнс сiв на канапу поруч iз Гаррi.

Жоден iз них нiчого не казав, коли якийсь чоловiк, цього разу в короткiй чорнiй куртцi, увiйшов до вiтальнi, а за ним – молода жiнка в охайнiй блакитнiй унiформi, схожiй на ту, яку мама Гаррi носила в готелi.

Покоiвка несла велику срiбну тацю, яку поставила на овальний столик перед панi Беррiнгтон.

– Індiйський чи китайський? – запитала панi Беррiнгтон, звертаючись до Гаррi.

Гаррi не був упевнений, що саме вона мае на увазi.

– Ми всi питимемо iндiйський. Дякую, мамо, – втрутився Джайлз.

Гаррi думав, що Джайлз навчив його всього, що потрiбно знати про етикет, що практикуеться у гарному товариствi, але панi Беррiнгтон раптово пiдняла планку на новий рiвень.

Пiсля того як лакей налив три горнятка чаю, покоiвка поставила iх перед хлопцями разом iз десертними тарiлками. Гаррi вирячився на гору канапок, не наважуючись iх торкнутися. Джайлз узяв одну i поклав собi на тарiлку. Його мати спохмурнiла.

– Скiльки разiв я тобi казала, Джайлзе, що треба зачекати, доки твоi гостi не вирiшать, що iм подобаеться, перш нiж покласти щось собi?

Гаррi хотiв сказати панi Беррiнгтон, що Джайлз завжди подае приклад, щоб вiн знав, що мае робити i, що важливiше, чого робити не треба.

Дiкiнс вибрав канапку i поклав ii на свою тарiлку. Гаррi зробив так само. Джайлз терпляче чекав, доки Дiкiнс вiзьме канапку i вiдкусить вiд неi.

– Сподiваюся, що вам смакуе копчений лосось, – озвалася панi Беррiнгтон.

– Ще б пак, – сказав Джайлз iще до того, як його друзi зважилися визнати, що нiколи ранiше не куштували копченого лосося. – У школi нам дають лише канапки, намащенi рибним паштетом, – додав вiн.