Могутніше за меч

Але всi своi грошi витратила на подорож до Америки й не знала, до кого ще може звернутися в Нью-Йорку, щоби знайти Гаррi, якого замкнули в американськiй в’язницi за вбивство, котрого вiн не вчиняв. Пiсля того як Емма познайомилася з двоюрiдною бабусею Фiлiс, вона не поверталася до Англii бiльше року, аж поки не дiзналася, що Гаррi вже немае в Америцi.

Цього разу жiнка впевнено пiднялася сходами, добряче лупнула мiдним молоточком, вiдступила й стала чекати. Вона не призначала побачення зi своiм двоюрiдним братом, бо не сумнiвалася, що вiн буде вдома.

І хоча Алiстер нещодавно звiльнився з посади старшого партнера юридичноi фiрми «Сiмпсон, Олбiон i Стюарт», вiн усе ж не марив сiльською мiсциною, навiть у вихiднi. Алiстер був справжнiм нью-йоркцем. Народився на розi Шiстдесят четвертоi та Парк-авеню i, без сумнiву, там i вiддасть Боговi душу.

За якийсь час дверi вiдчинилися, й Емма зi здивуванням побачила чоловiка, якого миттю впiзнала, хоча минуло понад двадцять рокiв, вiдколи вона востанне його бачила.

Той був одягнений у чорний жакет, смугастi штани, бiлу сорочку з сiрою краваткою. Деякi речi нiколи не змiнюються.

– Дуже приемно бачити вас, панi Клiфтон, – промовив вiн так, нiби вона заходила щодня.

Еммi стало нiяково за те, що вона забула iм’я мажордома, й вона вiдчайдушно намагалася згадати його, знаючи, що Гаррi нiколи б цього не забув.

– І менi приемно вас бачити, – ризикнула вона. – Я сподiвалася застати мого двоюрiдного брата Алiстера, якщо вiн удома.

– Боюся, що дарма, панi, – повiдомив мажордом. – Пан Стюарт поiхав на похорон пана Бенджамiна Рутледжа, колишнього партнера фiрми, i не повернеться з Коннектикута аж до завтрашнього вечора.

Емма не змогла приховати розчарування.

– Можливо, ви б зайшли досередини, я можу зробити вам горнятко чаю «Граф Грей», якщо я правильно запам’ятав?

– Ви дуже добрi, – вибачилася Емма, – але менi треба повертатися на корабель.

– Звiсно. Сподiваюся, що прем’ерне плавання «Бекiнгема» було успiшним?

– Кращим, нiж я могла мрiяти, – зiзналася вона.

 – Чи не були б ви такi добрi передати моi найкращi побажання пановi Алiстеру й переказати, як менi шкода i що я дуже сумую за ним?

– Буду радий це зробити, панi Клiфтон.

Мажордом легко вклонився й зачинив дверi.

Емма зiйшла вниз сходами i почала роззиратися у пошуках таксi, коли раптом збагнула, що все ще стискае в руках коробку для взуття.