Могутніше за меч

Трохи збентежившись, вона вдруге пiднялася сходами й уже не так упевнено грюкнула у дверi мiдним молоточком.

За мить дверi вiдчинилися вдруге, й на порозi знову з’явився мажордом.

– Панi? – сказав вiн i подарував гостi посмiшку.

– Менi дуже шкода, але я зовсiм забула залишити подарунок для пана Алiстера.

– Приемно, що ви запам’ятали улюблений взуттевий магазин пана Стюарта, – сказав слуга, коли Емма вручила йому коробку. – Впевнений, що вiн оцiнить вашу доброту.

Емма застигла, все ще безпорадно намагаючись згадати його iм’я.

– Сподiваюся, панi Клiфтон, що ваше повернення до Ейвонмута буде не менш успiшним.

Мажордом знову вклонився i тихо зачинив за собою дверi.

– Дякую, Паркере, – нарештi згадала вона його iм’я.

5

Щойно Боб Бiнгем закiнчив одягатися, вiн вирiшив поглянути на себе у дзеркалi на повний зрiст у дверцятах шафи. На такi, як у нього, двобортнi костюми мода навряд чи повернеться найближчим часом, про що йому регулярно нагадувала дружина. Чоловiк iй вiдповiдав, що цей костюм був достатньо хорошим для його батька, коли той був головою правлiння компанii «Рибний паштет Бiнгема», тож мае бути хорошим i для нього.

Прiсцилла не погоджувалася, але останнiм часом вони й не надто ладнали. Боб усе ще звинувачував ii близьку подругу, ледi Вiрджинiю Фенвiк, у передчаснiй смертi Джессiки Клiфтон, а також у тому, що iхнiй син Клайв, який був тодi заручений iз Джессiкою, пiсля того доленосного дня так i не повернувся до Мейблторп-холу. Його дружина була наiвною та довiрливою, коли справа доходила до Вiрджинii, але чоловiк усе ще сподiвався, що Прiсцилла нарештi отямиться i побачить цю кляту жiнку такою, якою вона е насправдi, що дозволить iм знову зблизитися.

Але вiн побоювався, що це станеться не скоро, i в будь-якому разi у Боба були нагальнiшi клопоти на носi. Цього вечора вони мали бути присутнi на публiчному прийомi як гостi за столом голови правлiння. Вiн зовсiм не був упевнений, що Прiсцилла зможе тримати себе в руках довше, нiж кiлька хвилин. Тож просто сподiвався, що вони повернуться до каюти без збиткiв.

Боб захоплювався Еммою Клiфтон, «Бристольською Боудiкою»[4 - Боудiка (бл. 30–61) – королева кельтського племенi iценiв, корiнних жителiв Британii, котра пiдняла повстання проти загарбникiв римлян.], як ii називали i друзi, й вороги. Вiн пiдозрював, що якби вона знала про це прiзвисько, то носила б його як почесний титул.

Ранiше того ж дня Емма просунула аркуш pour mеmoire[5 - Для нотаток (франц.).