Могутніше за меч

Але в будь-якому разi дякую, що поiнформував мене.

Себ кивнув. Дiставшись до дверей, вiн обернувся, щоб побажати на добранiч, але побачив, як Седрик ковтнув пiгулку. Тож вирiшив прикинутися, що нiчого не помiтив, i зачинив за собою дверi.

10

Наступного ранку Себ встав, одягнувся та пiшов iз дому ще до того, як прокинулася Саманта.

Седрик Гардкасл нiколи не iздив першим класом, але завжди дозволяв це своему вищому персоналу, якщо намiчалася далека мандрiвка. Хоча Себ i прихопив примiрник «Файненшел таймс» в Естонi, вiн заледве встиг переглянути заголовки пiд час своеi тригодинноi подорожi до Шропшира.

Потяг прибув на станцiю Шрусберi лише об одинадцятiй тридцять, i Себ, не вагаючись, узяв таксi до Шифнала, а не став чекати електрички, бо зараз час був його грошима. Вiн зачекав, поки вони виiдуть за мiсто, перш нiж поставити водiевi перше запитання.

– Який паб у Шифналi найкращий?

– Залежить вiд того, чого ви шукаете: смачно попоiсти чи випити найкращого елю в окрузi.

– Я завжди вважав, що про паб можна судити за його власником.

– Тодi вам потрiбен «Шифнал армс», який належить Фреду та Шейлi Ремсi. Вони керують не тiльки пабом, а й усiм селищем. Вiн – президент мiсцевого крикетного клубу i грав у мiсцевiй командi вiдбивачем. Навiть кiлька разiв виступав за збiрну графства. І ще вiн член парафiяльноi ради. Але попереджаю, що iжа там кепська.

– Тодi iдемо до «Шифнал армс», – звелiв Себ.

Вiн вiдкинувся на спинку сидiння i почав обмiрковувати свою стратегiю, усвiдомлюючи, що Слоун нiяк не зможе дiзнатися, чого його немае в офiсi.

За кiлька хвилин до дванадцятоi таксi зупинилося бiля «Шиф-нал армс». Себ дав би бiльше водiевi на чай, але не хотiв, щоб його запам’ятали.

Вiн зайшов у паб, намагаючись виглядати, як випадковий перехожий, що було непросто, коли ти перший клiент цього дня, i пильно поглянув на чоловiка, який стояв за шинквасом. Хоча йому, мабуть, було вже бiльше сорока, щоки та нiс свiдчили, що вiн призвичаiвся до напоiв, якими торгуе, а його чимале черево вказувало на перевагу пирiжкiв зi свининою над вишуканою iжею, тож було важко повiрити, що цей велетенський чолов’яга колись грав вiдбивачем у командi Шифнала.

– Вiтаю, – промовив господар. – Що можу вам запропонувати?

– Пiв пiнти вашого мiсцевого пива буде бiльш нiж доречною, – сказав Себ, який зазвичай не пив у робочий час, але сьогоднi це було частиною його обов’язкiв.